Глава 13

Завершивши огляд дванадцятого поверху, компанія вийшла на сходи. Спустившись на наступний рівень, почули як Арсеній задоволено засвистів.

​- Ось так буде завершуватись історія про закоханих.. – не закінчила Міра сюжет фільму жахів та підійшла до хлопця.

​- Далі сходів немає, - посвітив ліхтариком на підлогу, що закривала перехід до десятого поверху, - вхід до торгівельного центру в іншому місці. Треба його знайти.

​- Нічого собі, - дівчина ляснула в долоні, - нарешті ми дійшли місця призначення! Тепер будемо знімати фільм!

​- Місце призначення, мала, на першому поверсі, - Арсеній підняв палець та засміявся, - не вийде мене зупинити, як не старайся.

​- Тебе тільки вбити можна, - погодився Олесь, що підійшов до друзів, - але й тоді я не впевнений, що ти зупинишся. Твій дух з’явиться в повітрі й полетить далі, до кінця провалля. Його навіть перший поверх не зупинить, - похлопав Арсенія по плечу та потягнув Міру до дверей поверху.

​- Цікаво, а що під першим поверхом? – запитала Діана, заглядаючи через плече Олеся, - Там прірва?

​- Там підвал, - засміявся Арсеній, витираючи сльози від власного жарту, - але мені подобається хід твоїх думок, Ді. Будемо на місці, обов’язково пошукаємо для тебе сходи у підвал.

​Діана фиркнула, показавши язика. Розвернулась та чкурнула на поверх, де чекали всі інші. З голови не виходила розмова з Мірою та її прохання зробити вибір. «Чому я маю робити це? - обурилась Діана, - я взагалі не збираюсь вибирати. Ми прийшли в провалля не для цього».

​Але як забути про проблеми, якщо вони ходять разом з тобою? Глянула на хлопців, що підперли стіну.

Макар. Погляд сумний, сором’язливий, винуватий. «Де твоя впевненість?» - запитала в думках Діана. Хлопець тримав рюкзак, прим’явши край легкої темної куртки. Він не мав спортивної статури, але й повним його назвати було складно. Дівчина спробувала відчути свої емоції. Повернувся гнів та образа, але й тепло теж відчула, воно не розвіялось. Відчула спокій та легкість. Зітхнула, згадуючи поведінку Макара останні місяці.

​В’ячеслав. Волосся лежить на плечах. В пилу, але розкішне. Зрозуміла на мить, що вечорами б мала звичку крутити пасма пальцем, як інколи крутить своє. Погляд сірих очей веселий, легкий, але водночас глибокий та мудрий. Хлопець стояв, розглядаючи своє взуття. Рюкзак встиг скинути. Прим’ята кофта та брудні штани. Миттєво відчула вогонь. Він практично обпалив її, але вчасно сховала своє серце. В’ячеслав притягував всім. Спортивна статура, приємний запах. «А який запах у Макара?» - зрозуміла, що забула його або просто звикла, приймаючи як належне. Новенький викликав пристрасть та бажання, в які Діана дійсно хотіла пірнути. Але в той самий час, вона не відчувала нічого далі. Ні спокою, ні захисту. «Хто він? Я взагалі знаю його день, - чортихнулась Діана, - чому я поводжусь наче дівчисько?».

​Щойно зрозуміла, що холодний вітер гуляв коридором. Дівчина завмерла. На мить заклякла, відчувши як стисло серце. Від холоду? Чи від думок? «Чому я не можу просто відчути атмосферу провалля, як каже Арс?» - промайнуло в голові. Макар звернув на це увагу та підняв брови.

​- Ді, все добре? – спитав обережно, зробивши крок вперед.

​- Що? – не зрозуміла дівчина, винирнув з думок, - Все добре? Так, так, - трохи розгублено крутнула головою, - я просто хочу відпочити. Ми пройшли двадцять поверхів над землею та двадцять поверхів під землею, - пояснила, легко всміхнувшись, - чи то моя фантазія, чи то дійсно провалля знущається наді мною. Не знаю.

​- Відчуваєш себе вижатим лимоном? – всміхнувся В’ячеслав, - розумію тебе.

​Несподівано Діана відчула гнів. «Ти такий розуміючий, - подумала, але не сказала ні слова, - мене вже нудить!». Заплющила очі та зітхнула. Тільки Арсеній зайшов в коридор, кинулась до нього, взявши під руку. «Нехай ці два джентльмени відчепляться від мене хоча б на деякий час!».

​- Ді, мала, - не розгубився Арсеній та одразу простягнув руку до талії, - ти згадала про свого солоденького? – засміявся та глянув на хлопців, - я бачу тобі все мало й мало. Це так багатоповерхівка на тебе діє? Чи може наближення пекла збуджує тебе? – схопив дівчину та закинув на своє плече.

​Діана не очікувала такого нахабства та охнула, вчепившись в спину хлопця. Почала бити кулаками, вимагаючи відпустити її. Зрозумівши, що спроби не мають результату, вхопилась кігтями в боки та спробувала вкусити. Арсеній закричав, підкинув дівчину на плечі та зробив декілька кроків до відкритої квартири напроти.

​- Зараз я розімну твою напругу, солоденька, - засміявся, звернувшись до Діани, - Макар, ти не проти? – глянув на друга, що всміхнувшись, махнув рукою, - Слава, а ти не проти? – Арсеній одразу осікся, швидко глянувши на Макара.

​Нависла тиша. Але слів Арсенія було достатньо аби хлопцеві Діани зірвало дах. Він підскочив на місці, побагровів від злості. Скинув рюкзак. З ненавистю подивився на В’ячеслава, потім перевів погляд на Арсенія, що тримав Діану.

​- Йдіть ви всі в дупу, - гаркнув не своїм голосом, - Що це за ідіотські жарти? Ді, може ти вже повідомиш мені про зміни? – підскочив до дівчини, яку щойно опустив на ноги Арсеній, - Я так розумію, всі в курсі як нашої сварки, відносин так і твого нового хлопця?

​Макар знову глянув на В’ячеслава, перевів погляд на Міру та Олеся. З ненавистю зупинився на Діані. Декілька секунд не рухався, свердлячи її очима. А вона стояла, перелякано дивилась на хлопця, не розуміючи, що йому відповісти на цю маячню.