Глава 17

Вискочила з кімнати та на мить зупинилась біля дверей, за якими зазвичай тримали гостей. Торкнулась ручки та не наважилась відкрити. Глянула вгору, на сходи, та побігла вперед.

​Піднявшись на перший поверх, примружилась від денного світла, якого так не вистачає знизу. За три роки вже звикла до цього. В цілому все просто. Будинок в повному розпорядженні. Ночувати має в підвалі. Діана теж була гостем, поки Вʼячеслав не прийме рішення, що вона готовадо повноцінного життя. «Я мрію бути готовою, - промайнуло в голові, - я хочу цього!»

​Майже кожен ранок дівчина прокидалась з кошмарами з минулого життя. Все це повʼязано з тим, що вона не моглай досі прийняти той факт, що власними руками вбила своїх друзів. Навіть тепер, коли ці думки повертаються в голову, намагається швидко їх вигнати. Ліки, що вона приймає,допомагають це зробити швидко та безболісно. «Слава каже, що провалля залишає відбиток в душі та мозку назавжди. Це потрібно контролювати».

​Всміхнувшись собі у дзеркалі, Діана пройшлапередпокої та зайшла на кухню. Заплющила очі від задоволення, відчувши терпкий аромат кави. Вʼячеслав був непохитним у своїх традиціях. Прокидався о шостій ранку, молов зерна кави. Вмикав кавоварку та повертався до себе  кімнату, додивлятись порушені сни.

​Підскочила до холодильника. Витягла броколі, гриби, хліб, салат та яйця. Запалила вогонь на плиті та дістала дошку. Намочила броколі та нарізала. Наступними шинкувала гриби. Салат вимила та залишила стікати біля сушки для посуду.

​На пательню залила трохи води та закинула овочі з грибами. Насвистуючи веселу мелодію, посолила та поперчила. Накрила кришкою. Налила кави та зупинилась та хвилинку. Заплющивши очі, вдихнула приємний аромат та зробила декілька маленьких ковтків. Тихо застогнала від задоволення, розуміючи, що життя все ж таки продовжується.

​Розплющивши очі, оглянула розкішний дім. Перший поверх, не рахуючи скляні зовнішні стіни мав передпокої, вбиральню, сауну та кухню. Величезна вітальня з каміном та двома мʼякими диванами. Три крісла та шафа з цікавими книжками. «Мені завжди потрібні інші світи, - подумала собі, - на початку було дуже складно. Якби не книжки, я б зʼїхала з глузду».

​Підняла кришку та ретельно перемішала. Яйця вилила в миску, перемішала та обережно залила до овочів. Два шматочки хліба поклала зверху. «Декілька хвилин й сніданок буде готовий».

​На годиннику восьма ранку. Саме час, коли Вʼячеслав прокидався та виходив на кухню. Так було й цього разу.

​- Привіт, Ді, - кинув сонним голосом, потираючи очі, - налий мені кави, хутчіше. Не можу прокинутись. Віктор змусив вчора попрацювати, - від цих слів Діана напружилась, - привів незваних гостей з самого провалля. Уявляєш? – дівчина насупилась, адже інспектор завжди її лякав, - та коли я побачив, кого саме він привів, - ляснув в долоні та засміявся, - сама побачиш. Це сюрприз для тебе!

​- Мені байдуже, - соромʼязливо всміхнулась, - якщо чесно. Я розумію, що без цього ніяк, тому прийму кого завгодно.

​Діана звикла до гостей. Вони завжди зʼявлялись в будинку. Гостями називали людей, котрих приводили для званої вечері. Багатії навідувались до Віктора, оскільки це був саме його будинок.

​- Слава, ти так і не розповідав, де дружина Віктора? – спитала дівчина, піднімаючи кришку пательні, - чому інспектор живе з донькою? Він розлучений?

​- Ні, його дружина вирішила покинути сімʼю та втекти на далекі острови, - кинув хлопець, діставши з кишені телефон, - але Віктор пробачив її втечу.

​- Я не розумію, - відповіла, обережно викладаючисніданок на тарілки, - та це не моя справа.

​- Так, не твоя, - Вʼячеслав потягнув каву, заплющивши очі, - багато теревениш зранку, мала. Сідаємо снідати!

​Діана сіла навпроти хлопця, розставивши тарілки. Оновила каву та з задоволенням почала їсти. Телефоном користуватись їй було заборонено, тому з заздрістю кидала погляди на коханого. Закінчивши снідати, вимила посуд та підійшла до холодильника.

​- Сніданок номер один, - повідомив Вʼячеслав, - чотири порції. Розігрій та занеси нашим гостям. Не барись, - підняв очі, уважно глянувши на дівчину, - візьми чотири комплекти одягу. Троє чоловіків та одна дівчина. Зрозуміла?

​- Чому так багато? – здивувалась Діана та кинула байдуже, - буде ціла вечірка?

​- Не знаю. Не питай, - гаркнув хлопець, - Віктор не ділиться зі мною інформацією. Напевно будемо розтягувати. До того ж, я не знаю навіть коли буде запрошений шеф-кухар, - підняв плечі та розвів руки, - спитай сама у нього, якщо тобі так цікаво.

​Несподівано, на другому поверсі скрипнули двері. Хтось зітхнув та кинувся сходами вниз. Діана одразу побачила Поліну, що позіхала та пересувалась наче зомбі.

​- Кава! – крикнула донька інспектора, - мені потрібна кава!

​Підійшла до кавоварки. Витягла з шафи чашку та налила гарячого напою. Потягнулась та вдихнула аромат. Махнула рукою Діані та Вʼячеславу. Ногою відсунула стілець та впала на нього, поклавши лікті на стіл.

​- Я так втомилась! – незадоволено забурчала сонним голосом, - цілий день провести в цій клятій дірі! – поглянула хитро на Діану, - як ти витримала там два дні? Не уявляю! Брудно! Страшно! До того ж - підняла палець вгору,  - будиночок почав провалюватись. Я думала, що посивію! А щури! Хоча в мене несподівано зʼявився кавалер, - дівчина мрійливо обійняла чашку та всміхнулась до самих вух.