Перша спроба та таємний інженер

Минув рівно один тиждень з того моменту, як велетенський кілометровий дослідницький крейсер «Протус» м'яко опустився на поверхню планети металевого лісу. І за ці сім днів закрита екосистема під величезним трикілометровим блакитним куполом кінетичного щита змінилася до абсолютної невпізнанності. Від тиші стародавнього інопланетного лісу не залишилося й сліду. Її назавжди замінив важкий, безперервний індустріальний гуркіт, який не вщухав ні вдень, ні вночі, зливаючись у єдину симфонію виживання. Важкі екзоскелети-навантажувачі, керовані бійцями служби безпеки Марка Бергера, валили велетенські мідно-залізні дерева, методично зрізаючи їх промисловими плазмовими різаками. Транспортні дрони безперервно, немов невтомні металеві мурахи, тягнули ці колосальні стовбури до тимчасової збагачувальної фабрики, яку інженери Естер разом із техніками Родні Калфрі розгорнули всього за три дні біля самого підніжжя крейсера. Величезні магнітні печі пашіли нестерпним жаром, переплавляючи місцеву унікальну флору на високоякісний титан, надміцний вольфрам та складні надпровідні сплави. Це була справжня, безпрецедентна синергія двох абсолютно різних цивілізацій. Земні промислові 3D-принтери створювали базові каркаси та складні деталі корпусу, а геніальні інженери з минулого наповнювали їх своїми стародавніми квантовими технологіями, збираючи все це докупи вручну, деталь за деталлю.

​Сьогодні на імпровізованому випробувальному полігоні, розчищеному від пнів та гілок за пів кілометра від «Протуса», зібралася майже вся верхівка обох команд. Вітер розносив запах озону та розплавленого металу. Це був критичний, вирішальний день для всієї місії. Вони готувалися тестувати не лише захист, а й зброю. Проблема полягала в тому, що «Протус» проектувався виключно як науково-дослідницьке судно. На його борту ніколи, від самого моменту закладення на верфях Землі, не було встановлено жодної одиниці важкої наступальної зброї. Ні ракетних шахт, ні лазерних батарей — нічого, окрім легких протиметеоритних турелей, які проти Еллуріанців були б не ефективнішими за водяні пістолети. Тому протягом цього пекельного тижня вони працювали над створенням зброї з нуля. І сьогодні на полігоні стояло їхнє перше дітище.

​Це була єдина в своєму екземплярі, експериментальна наземна фазова гармата, зібрана з деталей крейсера та відлита з металу місцевих дерев. Вона виглядала загрозливо, нагадуючи масивного металевого хижака, підключеного товстими кабелями до портативного генератора. А рівно за двісті метрів навпроти неї височіла перша захисна фазова лінза — ключовий елемент майбутньої планетарної оборони. Лінза мала вигляд масивного, п'ятиметрового шестикутника, відлитого з темного, майже чорного сплаву, який ледь помітно пульсував внутрішнім синюватим світлом.

​Скарлет Йорнсон стояла трохи віддалік, міцно схрестивши руки на грудях. Її очі були сховані за затемненими тактичними окулярами, обличчя не виражало жодних емоцій, але всередині все було натягнуто, мов тятива. Поруч із нею Родні Калфрі та надзвичайно рухлива, мініатюрна фізик-ядерник Ліра схилилися над одним портативним терміналом, щось швидко і дуже гучно обговорюючи, перекриваючи гул охолоджувальних систем.

​— Ліро, я все ще категорично вважаю, що коефіцієнт заломлення на краях цієї лінзи може не витримати сфокусованого фазового удару з нашої ж гармати! — Родні нервово тикав пальцем у складний графік на екрані. — Кристалічна ґратка цього місцевого сплаву стає вкрай нестабільною при температурі понад п'ять тисяч градусів за шкалою Кельвіна! Ми можемо просто розплавити тиждень роботи за одну секунду!

​— Докторе Калфрі, ви знову мислите примітивними категоріями класичної термодинаміки, а нам треба мислити категоріями квантового зміщення! — темпераментно відбивалася Ліра, її тонкі пальці з неймовірною швидкістю літали по сенсорах, вводячи корективи. — Ми не збираємося поглинати цю температуру, ми будемо розщеплювати сам енергетичний промінь ще до того, як він передасть свою кінетичну енергію на поверхню металу! Відбивач впорається. Торн усе перевірив і розрахував до міліметра.

​Торн, літній сивий наставник інженерів з глибокими зморшками на обличчі, стояв поруч із Нейтоном Тейлсом і Тайлером Вайлсом. Він лише поблажливо, по-батьківськи усміхнувся, слухаючи цю палку наукову суперечку.

— Вони сперечаються, як діти через нові іграшки, майоре. Але Ліра має рацію. Мій розрахунок точний. Цей сплав витримає постріл нашого прототипу.

​Нейтон Тейлс стояв у повному бойовому екіпіруванні, тримаючи в руках важкий пульт дистанційного управління від новозбудованої фазової гармати. Він подивився на дуло зброї, потім на лінзу вдалині.

— Зараз ми це й побачимо на практиці, Торне. Якщо ця штука не витримає, ми втратили цілий тиждень каторжної роботи, а в нас немає зайвого часу. Усі в укриття! Одягнути захисні візори і відійти за бар'єр!

​Дженін, Клер, Естер та інші науковці слухняно відійшли за товсту броньовану плиту, спеціально встановлену для спостерігачів. Тайлер став поруч із командиром, опустивши візор свого шолома.

— Ну давай, командире, — прошепотів сержант, не приховуючи свого азарту. — Покажи нам цю інопланетну магію. Давай подивимося, чи не дарма ми тут спини рвали.

​Нейтон глибоко вдихнув і рішуче натиснув на червону кнопку спуску.

​Повітря розірвав оглушливий, сухий тріск, від якого заклало вуха навіть через шоломи. Зі ствола новозбудованої фазової гармати вирвався сліпучо-білий, товстий промінь концентрованої енергії, що аж гудів від напруги. Він подолав двісті метрів за частку секунди і вдарив прямо в самий центр темного шестикутника лінзи.

​На якусь жахливу мить здалося, що лінза просто випарується, перетворившись на хмару плазми. Навколо неї утворилося яскраве марево. Але потім пролунав низький, глибоко вібруючий гул, який віддався в грудях кожного присутнього. Метал лінзи спалахнув яскравим неоновим синім кольором, і смертоносний промінь не пробив його. Замість цього він ніби розбився об невидиму стіну, розсіявся по поверхні шестикутника і розклався на тисячі абсолютно безпечних, дрібних іскор, які розлетілися врізнобіч, не завдавши жодної шкоди конструкції. Охолоджувальні контури позаду лінзи голосно зашипіли, викидаючи величезні хмари білої густої пари, але сам шестикутник стояв цілим, неушкодженим і продовжував рівномірно світитися.