Вони стояли перед нерухомим, гудячим тілом "Прототипу Омега". Переможений бог машин, замкнений у нескінченному циклі самоаналізу. За ним, тепер уже беззахисний, висів у повітрі останній вузол мережі "Химера".
Нікс подивилася на Еліаса, її погляд був сумішшю шоку і глибокої поваги. "Ти... зламав його. Не силою, а логікою. Ти використав його досконалість проти нього самого".
"Я лише показав йому дзеркало", – відповів Еліас.
Він не став гаяти часу. Він підійшов до чорної, пульсуючої сфери, останнього оплоту влади корпорації в цьому світі, і поклав на неї руку.
"АСИМІЛЮВАТИ!"
Якщо перший вузол був тактичною бібліотекою, а другий — стратегічним штабом, то третій був самим центром управління. Його свідомість накрило цунамі даних — директиви корпорації, звіти про ефективність "Химер", психологічні профілі гравців, і, що найважливіше, — основний код, що керував усією мережею. Він поглинав не просто інформацію. Він поглинав владу.
Коли процес закінчився, вузол за його спиною розсипався на мільярди золотих частинок коду.
І в цю мить по всьому світу "Левіафана" пролунало фінальне сповіщення.
[СИСТЕМНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ: ПРОТОКОЛ "ХИМЕРА" зазнав критичного, невідновлюваного збою. УСІ ОДИНИЦІ ПІДТРИМКИ СИСТЕМНОЇ ЦІЛІСНОСТІ... ДЕАКТИВОВАНО.]
Еліас знав, що це означає. У Центральному Хабі, на Кладовищі зорельотів, у кожному куточку, де патрулювали біло-золоті ангели смерті, вони просто зупинилися. Їхні вогні згасли. Вони впали на землю, перетворившись на неактивні статуї. Армія корпорації була обезголовлена.
ЗАВДАННЯ ОНОВЛЕНО: Знищити серверні вузли [3/3]. ✓ УСПІХ.
ВІТАЄМО! ВИ ВИКОНАЛИ ПРИХОВАНИЙ СВІТОВИЙ КВЕСТ: "САБОТАЖ СИСТЕМИ".
Нагороди були відповідними. Потік досвіду підняв його до 35-го рівня. Його рівень доступу до ядра підвищився. А його Технопатія еволюціонувала. [Технопатія (РІВЕНЬ 2): Корінь Системи]. Тепер він міг не просто керувати простими машинами. Він міг впливати на складні системні процеси.
Нерухомий "Омега" замерехтів і розчинився, залишивши по собі єдиний предмет: [Ядро "Омега"]. Легендарний компонент, що містив у собі суть найдосконалішого бойового ШІ.
Війна в грі була виграна.
Вони стояли в тиші. Вся напруга останніх днів, гонитва, битви — все це зникло, залишивши по собі лише втому і почуття неймовірного досягнення.
«Ми це зробили», – сказав Еліас.
«Ми виграли битву, – поправила його Нікс. – Але не війну. "Нейросфера" не пробачить цього. Вони не зможуть використати "Химеру" в реальному світі... поки що. Але вони створять щось нове. Щось гірше».
Її слова були тверезим нагадуванням, що їхня перемога — це лише відстрочка.
«Що тепер?» – запитав він.
Вона подивилася на нього, і її аналітичний погляд на мить пом'якшав.
«Тепер... я думаю, ми заслужили на перерву. І на ту каву».
Їхня місія тут була завершена. Час було повертатися у світ, де наслідки їхніх дій були набагато реальнішими.
Вони вийшли з гри.
Еліас розплющив очі у своєму пентхаусі. Порожнеча кімнати більше не здавалася гнітючою. Вона була сповнена очікування. Він врятував не просто гру. Він захистив її. Захистив Аліну.
Він подивився на свій реальний нейро-інтерфейс. Там було нове повідомлення. Не від Таракана. Не від Джарвіса. Воно було від контакту, підписаного просто "Аліна".
[Від: Аліна]: Завтра. Та сама кав'ярня. О 10:00. Цього разу пригощаю я.
Він посміхнувся. Справжньою, щирою посмішкою.