Розділ 11: Квантовий замок

Еліас стояв перед масивними круглими дверима сховища. Звичайні замки, навіть найскладніші, були для нього лише питанням часу. Але це було щось інше. Поверхня дверей мерехтіла, ніби дивлячись на неї, ти одночасно бачив мільйони її можливих станів.

[Нікс]: Це не звичайний замок, Зеро. Це квантове шифрування. У нього немає одного правильного рішення. Він має мільйони потенційних рішень, що існують одночасно. Щойно ти спробуєш ввести один ключ, уся система колапсує в єдиний, остаточний стан. І якщо твій ключ не буде правильним — вузол самознищиться. У нас лише одна спроба.

Одна спроба. Неймовірний тиск. Будь-який інший гравець, навіть найкращий хакер, міг покладатися лише на удачу.

Але Еліас не був звичайним гравцем. Він був Аномалією.

Він не намагався знайти правильний ключ. Він вирішив змусити замок самого йому його віддати.

Він активував Резонансний аналіз. Перед його очима двері перетворилися на вируюче море ймовірностей. Він не міг передбачити, яка з них правильна. Але він міг внести в цей хаос порядок.

Він знову використав Синтез Артефактів, поєднавши просту енергетичну батарею та шматок металобрухту. У його руках народився невеликий, дивно гудячий пристрій: [Стабілізаційний резонатор]. Він прикріпив його до дверей.

Пристрій почав випромінювати слабку, але стабільну частоту. Це було схоже на те, як кинути камінь у центр штормового озера. Хвилі ймовірностей почали впорядковуватися, мільйони потенційних рішень — мерехтіти і зникати. Він не шукав голку в копиці сіна. Він спалював сіно.

[Нікс]: Еліасе! Що ти робиш?! Я фіксую колосальний енергетичний сплеск! Система тебе помітила!

За його спиною, в коридорі, знову пролунав звук сирени. Битва закінчилася. І переможець, "Химера", тепер мчав сюди.

Замок теж почав захищатися. З його поверхні вирвалися енергетичні щупальця і вдарили по резонатору. Еліас миттєво виставив стіну з Кристалічних шипів, захищаючи свій пристрій.

Він одночасно відбивався від атак замка і керував процесом колапсу за допомогою Технопатії. Це була ювелірна робота під неймовірним тиском.

[Нікс]: Вона майже тут! 10 секунд!

Він чув її кроки. Легкі, швидкі, смертоносні.

Море ймовірностей звузилося до одного-єдиного, стабільного символу. Ключ.

Еліас ввів його.

КЛАЦ!

Звук був оглушливим у напруженій тиші. Квантове мерехтіння зникло. Масивні двері сховища безшумно розійшлися.

Він кинувся всередину. Це була не скарбниця. Це була холодна, стерильна серверна зала. І в її центрі, у захисному полі, висіла сфера з чорного металу, вкрита рухомими золотими лініями коду. [Перший координаційний вузол "Химери"].

Він знав, що робити. Не знищувати. Поглинати.

Він пробив захисне поле Примарним ударом і поклав руку на холодну поверхню вузла.

«АСИМІЛЮВАТИ!»

Його свідомість затопив потік тактичних даних, протоколів патрулювання, бойових алгоритмів усієї мережі "Химер" у цьому секторі.

ЗАВДАННЯ ОНОВЛЕНО: Знищити серверні вузли [1/3].

Вузол за його спиною затріщав і розсипався на мільйони рядків коду.

І в цю мить у двері сховища увірвалася вона. Химера-Вартовий.

Але Еліас щойно завантажив у свій мозок усі її можливі дії. Він бачив не просто ворога. Він бачив матрицю її поведінки.

Він розвернувся, щоб зустріти її. Його очі сяяли світлом новознайдених знань.

«Твій протокол застарів», – спокійно сказав він і кинуся в атаку, передбачаючи кожен її рух за мить до того, як вона його робила.