Глава 4

У кабінеті ради директорів «Aqualis Dynamics» панувала напруга, яку неможливо було приховати під холодним освітленням моніторів. Скрізь мерехтіли індикатори, електронні таблиці і графіки, але ніхто вже не дивився на цифри. Цифри нічого не значили. Була лише одна думка: якщо корпорація втратить ще одного співробітника…

Слово «ще» висіло в повітрі, важке, як глибоководна вода, що ковтнула Мартіна. Один невдалий крок — і репутація «Aqualis Dynamics», побудована десятиліттями, розсиплеться, як піщана споруда на штормовому пляжі. Жодні інновації, жодні таласіумові скафандри, жодні рекордні глибини не відновлять довіру, якщо компанія дозволить втратити когось ще.

— П’ятеро минулих випадків, і все залишалося в секреті, — промовив старший директор у темному костюмі. — П’ятеро людей, що зникли без сліду. Відлуння «Nereid». І кожен раз ми виправдовувалися цифрами, графіками, статистикою. Але якщо ще один…

Він не договорив. Очі інших директорів блищали від напруги, а кути рота напружилися. На поверхні все виглядало як звичайна наукова операція, а всередині — тектонічний розлом страху.

— Репутаційний шквал зруйнує наші контракти з Європою, — втрутилася Еліс по відеозв’язку. — Інвестори вже почнуть запитувати, що відбувається на глибині. Звичайна статистика не врятує нас цього разу.

Слова обвивали присутніх, як ланцюги. «Ще один співробітник» — це не просто людське життя. Це сигнал всім партнерам: технологія недостатньо безпечна. Це вірус недовіри, який розповзеться по всій мережі зв’язків корпорації. Втрата Мартіна стане шоком, який потрясе акціонерів, клієнтів, конкурентів. Всі почнуть шукати слабке місце, і корпорація вже не зможе приховати нічого.

— Ми не можемо допустити повторення, — тихо, але різко проговорив голова ради. Його руки зчепилися в замок, і пальці побіліли від сили. — Не маємо права. Навіть якщо доведеться ризикнути, щоб врятувати його, — він поглянув на екран, де «Абесс-7» повільно спускався у безодню, — ми це зробимо.

Істина була простою, але болючою: на кону було не тільки життя Мартіна. На кону стояв сам сенс корпорації — її імідж, фінанси, інноваційний престиж. Один невдалий крок у темряві океану — і всі досягнення десятиліть перетворяться на статистику загиблих і витрачених грошей.

Тиша, що послідувала, була глибшою за будь-який океан. Кожен у кімнаті відчував, що хвилини спуску «Абесс-7» важать більше, ніж роки планування і досліджень. Репутація корпорації вишикувалася в одну риску на шкалі — і ця риску могла зникнути у будь-яку секунду.

— Підтримка апарата і контроль зв’язку, — прошепотіла Еліс, — все, що ми можемо зробити, — зосередитися на ньому. Більше нічого.

Вони дивилися на монітор і на відстань трьох кілометрів, що відділяла Мартіна від життя. Кожен серцевий ритм, кожен сигнал сенсора, кожне відлуння від океанських глибин відчувалося як власний удар. Корпорація не могла втратити ще одного. І всі знали: ця думка важила більше, ніж весь океан разом узятий.