Глава 14. Право на виняток

О 08:17 ранку на пошту M.I.D.A.S. надійшов документ, на який вони чекали майже добу. Роббі відкрив його першим.

— Ну нарешті. Я вже почав думати, що в порту список дозволених працівників переписують вручну, пером і при свічках.

— Не відволікайся, — кинув Коул, зупиняючись біля його столу.

— Я не відволікаюся. Я створюю робочу атмосферу.

— Тоді створи її мовчки.

— Командире, ти позбавляєш мене єдиного способу самовираження.

— Ти можеш самовиражатися після того, як знайдеш нам злочинця.

— О, то тепер ми шукаємо злочинця? А я думав, ми просто колекціонуємо дивні документи.

Вілла, яка сиділа за сусіднім столом із чашкою кави, навіть не підняла голови.

— Якщо продовжиш говорити, тебе теж внесуть до документа. У графу «підозрілі об’єкти».

Баррі пирснув зі сміху.

— Мені подобається, як вона вливається в колектив.

— Мені ні, — буркнув Роббі. — Тут уже всі проти мене.

— Ні, — спокійно відповів Алларік. — Просто ти даєш нам надто багато матеріалу.

Коул ледь усміхнувся й поклав руку на спинку вільного стільця біля Вілли.

— Що маємо?

Вілла відставила каву й розгорнула на екрані таблицю.

— Офіційний список містить сімох працівників, які мали право погоджувати ручні винятки в системі реєстрації вантажів. Четверо працюють у координаційному відділі, двоє — у змінній адміністрації порту, ще один має керівний доступ.

— І хто з них погодив наш виняток? — запитав Коул.

— Ось тут починається найцікавіше.

Вілла збільшила фрагмент журналу доступу. Код винятку для контейнера з промисловими фільтрами був активований о 18:31. У записі значився обліковий запис N.BROOKS-02. У кімнаті стало тихіше.

— Натан Брукс, — промовив Баррі.

— Його обліковий запис, — уточнила Вілла. — Це не одне й те саме, що сам Брукс.

— Він уже з’являвся в документах на технічний сектор, — нагадав Алларік. — І цікавився, навіщо нам усі версії технічних запитів.

Роббі прокрутив таблицю нижче.

— Є ще дещо. Обліковий запис використали о 18:31, але офіційний графік Брукса показує, що його зміна закінчилася о 17:00.

— Він міг мати віддалений доступ, — сказала Вілла. — Або хтось скористався його обліковими даними. Нам потрібні журнали автентифікації, а не лише графік роботи.

Коул нахилився ближче до монітора.

— Чи можна встановити, з якого термінала погодили виняток?

— Запит уже відправлений. Але є нюанс: журнал, який нам надіслали, містить тільки подію в системі вантажів. У ньому немає повної історії входів користувача.

— Тобто нам дали рівно стільки інформації, щоб ми могли поставити запитання, але не достатньо, щоб отримати відповідь.

— Вітаю, командире. Ти щойно описав бюрократію.

Коул повернув голову до Вілли.

— Ти сьогодні особливо балакуча.

— Це кава. Вона розв’язує язик.

— Я запам’ятаю.

— Не сумніваюся. Ти ж у нас людина, яка пам’ятає навіть те, скільки цукру я не кладу в каву.

Усмішка Коула стала ледь помітнішою.

— Я пам’ятаю корисні речі.

— Тоді спробуй запам’ятати, що я не люблю, коли хтось стоїть у мене над душею.

— Я стою поруч.

— Твоя самовпевненість займає більше місця, ніж ти сам.

— А ти все одно не попросила мене відійти.

Вілла повільно підняла на нього очі.

— Не плутай терпіння з прихильністю, командире.

— Ніколи, — відповів він легко. — Я вмію розрізняти.

Вона першою відвела погляд, але Роббі вже дивився на них із виразом людини, яка щойно отримала безкоштовний квиток на найцікавіше шоу міста.

— Якщо ви закінчили обмінюватися професійними зауваженнями, у мене є ще одна новина.

— Якщо це про те, що ти знову забув пароль, — сказав Коул, — розбирайся сам.

— Я не забув пароль. Я забув, який із трьох паролів я змінив учора.

— Це гірше, — зауважив Алларік.

— Дякую за підтримку, Вовче.

Роббі повернув монітор до команди.

— Я зіставив час ручного винятку з доступними журналами транспортної компанії. За документами вантажівка, яка мала забрати контейнер, ще перебувала на території порту. Але за журналом системи пропусків через сервісні ворота приблизно в той самий період пройшла інша машина.

На екрані з’явилися два рядки.

18:28 — в’їзд транспортного засобу, перепустка тимчасового типу.

18:46 — виїзд транспортного засобу, сервісні ворота.

— Номер машини? — запитав Коул.

— Частково зафіксований камерою на зовнішньому периметрі. Два символи нечіткі. Але це точно не номер вантажівки, зазначеної в накладній.

— Чи можна пов’язати її з контейнером? — запитав Баррі.

— Поки ні. У журналі воріт немає номера контейнера, а запис камери не показує вантаж достатньо чітко. Машина могла перевозити будь-що.

— Але її пропуск видали за тією самою процедурою, яка дозволяла тимчасові маршрути, — додала Вілла. — Якщо ми знайдемо заявку на перепустку, то зможемо встановити, хто її оформив і для якого перевезення.

Алларік склав руки на грудях.

— Отже, маємо обліковий запис Брукса, використаний після завершення його зміни, невідому машину на сервісних воротах і контейнер, який офіційно доставили без надійного підтвердження фактичного отримання.

— І жодного доказу, що всі ці події пов’язані, — нагадав Коул. — Ми не робимо висновків наперед. Роббі, запит на повний журнал автентифікації. Вілло, запит на заявку тимчасової перепустки та її історію редагування. Алларіку, перевір, чи з’являється ця процедура в документах інших вантажів. Баррі, зв’яжися з диспетчерською Atlantic Meridian Logistics і домовся про отримання GPS-записів та журналу заміни автомобіля.

— А ти? — запитав Роббі.

— Я поговорю з Бруксом.

Вілла відразу повернулася до нього.

— Сам?

— Ні. Офіційно, у присутності ще одного співробітника й із зафіксованим протоколом розмови. Я не збираюся давати йому можливість потім заявити, що ми перекрутили його слова.