Розділ 11. Підтвердження отримано

Вілла перечитала повідомлення ще раз.

«Ви шукаєте не там. Перевірте, хто підтвердив доставку».

Жодного підпису. Жодного пояснення. Лише кілька слів, які могли стати початком прориву в розслідуванні або пасткою, ретельно підготовленою кимось, хто знав про їхню роботу більше, ніж належало.

Вона зберегла скриншот, зафіксувала номер і час отримання, а потім поклала телефон на стіл.

Двері лабораторії відчинилися менш ніж за хвилину.

— Ти завжди так швидко виконуєш накази? — запитала Вілла, не відриваючись від монітора.

Кол зупинився біля її столу.

— Лише коли отримую повідомлення, після якого моя спеціалістка може вирішити самостійно вистежити невідомого відправника, забути про всі правила й опинитися в неприємностях.

Вона підняла на нього очі.

— Ти щойно описав себе.

— Я командир. Мені дозволено.

— Звісно. У вашій посадовій інструкції, мабуть, окремим пунктом зазначено: «Самовпевненість замінює здоровий глузд».

— А в твоїй: «Не сперечатися з командиром до першої кави».

— Я вже випила каву.

— Помітив. Тоді мені доведеться імпровізувати.

Кол підійшов ближче й простягнув руку.

— Покажи повідомлення.

Вілла передала йому телефон.

Він прочитав текст один раз. Потім ще раз, повільніше.

Усмішка зникла з його обличчя.

— Ти комусь розповідала, що ми перевіряємо документи про доставку?

— Ні. У загальному звіті зазначено, що ми перевіряємо транспортні записи. Але конкретно до підтвердження доставки ми ще не дісталися.

— Хто мав доступ до нашого звіту?

— Люди, яким його офіційно передали. Плюс ті, хто має доступ до внутрішніх систем порту.

— Чудово, — сухо промовив Кол. — Список підозрюваних розміром із невелике місто.

— Маямі чи просто цей кабінет?

— Не спокушай мене звільнити половину команди.

— Тоді доведеться звільнити й мене.

— Тебе я залишу.

Вілла повільно повернула голову до нього.

— Яка зворушлива демонстрація фаворитизму, командире.

— Не хвилюйся. Тобі доведеться працювати вдвічі більше за всіх.

— Ось тепер я впізнаю справжнього Кола Рейса.

Він повернув їй телефон.

— Не відповідай на повідомлення. Не намагайся самостійно встановити особу відправника через сторонні системи. Ми збережемо оригінальні дані й перевіримо все офіційно.

— Я й не збиралася відповідати.

— А встановити особу?

Вілла промовчала.

Кол примружився.

— Фокс.

— Я просто захоплююся твоєю здатністю читати людей.

— А я — твоєю здатністю уникати прямої відповіді.

— Можливо, у нас є щось спільне.

— Боюся, що так.

На мить між ними зависла тиша. Не та незручна тиша, яка виникає між людьми, що не знають, про що говорити. Інша. Надто знайома після тієї ночі в барі.

Вілла першою відвела погляд.

— Я перевірю підтвердження доставки.

Кол не став її затримувати.

— Разом.

— Ти мені не довіряєш?

— Я довіряю твоїй роботі. А от невідомим людям, які надсилають загадкові повідомлення посеред розслідування, — ні.

— Я можу про себе подбати.

— Знаю.

Він сказав це так спокійно, що вона на секунду втратила готову колючу відповідь.

— Тоді в чому проблема?

— У тому, що здатність подбати про себе не означає, що ти мусиш робити все сама.

Вілла подивилася на нього уважніше.

Кол уже відвернувся до екрана, ніби не сказав нічого особливого.

І це дратувало її набагато більше, ніж якби він спробував прочитати їй лекцію.

За десять хвилин у конференц-залі зібралася вся команда.

На великому екрані відображалися два набори документів: дані про зниклий контейнер зі зброєю та записи щодо контейнера з промисловими фільтрами, у яких раніше знайшли часові невідповідності.

— Маємо нову зачіпку, — оголосив Кол. — Анонімне джерело радить перевірити, хто підтвердив доставку.

— Анонімне джерело, — повторив Роббі. — Як романтично. Може, воно ще й принесе нам каву та залишить записку з сердечком?

— Якщо принесе каву, я готовий вислухати його без адвоката, — сказав Баррі.

— Ти готовий вислухати будь-кого, якщо він принесе їжу.

— Неправда.

Усі подивилися на нього.

Баррі зітхнув.

— Гаразд, правда.

Алларік підсунув до себе теку.

— Ми не знаємо, хто надіслав повідомлення і чи правдива інформація. Тому перевіряємо її, але не змінюємо основну версію лише через кілька слів на екрані.

— Саме так, — погодився Кол. — Вілла, що маємо?

Вона вивела на екран запис про контейнер із промисловими фільтрами.

— У портовій системі зазначено, що контейнер залишив територію о 18:42. У системі перевізника час виїзду інший. Крім того, підтвердження отримання від кінцевого одержувача внесли раніше, ніж вантаж офіційно прибув.

— На скільки? — запитав Алларік.

— На сорок сім хвилин.

Роббі присвиснув.

— Або одержувач має машину часу, або комусь дуже хотілося закрити документацію до кінця зміни.

— Є ще один момент, — продовжила Вілла. — Підтвердження не внесли автоматично. Його додав конкретний обліковий запис.

Вона збільшила відповідний рядок.

На екрані з’явилося ім’я.

Лора Беннетт — відділ підтвердження вантажних операцій.

Баррі нахилився вперед.

— Працівниця портової адміністрації?

— Так. За наявними даними, вона перевіряла документи про доставку й завершувала записи після отримання підтверджень від перевізників або одержувачів.

— Тобто могла просто виконувати свою роботу, — зауважив Кол.

— Саме так, — сказала Вілла. — Її ім’я є в системі, але це ще нічого не доводить. Нам потрібно з’ясувати, на підставі чого вона підтвердила доставку.

Алларік вивчив запис.

— Якщо вона отримала фальшивий документ від перевізника, то могла не знати, що вантаж не прибув.