Ненсі
Приїзд Джулії та Майкла став для мене досить неочікуваним сюрпризом, але дуже приємним. Варто було відчинити двері, як Майкл з радістю накинувся на мене з обіймами.
— Тітка Несі! Тітка Несі, я так сумував! — почав цілувати малий.
— Мій рідний та дорогий Майкл, — взяла племінника на руки.
Джулія зачинила двері й, зайшовши у квартиру, поцілувала мене у щоку.
— Привіт, сестричко! Як тобі наш сюрприз? — підморгнула.
Я зацілувала Майкла та засяяла, як новорічна ялинка.
— Ви надовго приїхали в гості?
— На жаль, ні! Завтра відлітаємо! Майклу потрібно на процедури. Тому, як змогли, так і вирвалися до тебе.
Осінь вже повністю вступила у свої права. Прийшов час неспішних прогулянок на свіжому повітрі й милування яскравими фарбами. Я закуталася у сірий шарф, одягнула темно-синє пальто та доки Джулія збиралася, допомогла взутися Майклу. На прохання Джул, спочатку ми пішли у Вест-Віллідж. Це популярний район з дизайнерськими крамницями та ресторанами. На його незвичайних вулицях є класичні нью-йоркські таунхауси, а також сквери для прогулянок.
Восени цей район особливо красивий і затишний. Коли Майклу стало нудно ходити з нами, ми направилися у Центральний Парк. На жаль, гуляти довго не змогли, адже час від часу накрапав дощ. Щоб не промокнути, ми втрьох побігли та піймали таксі. А по дорозі заїхали в універмаг і купили смаколики.
Коли Майкл заснув, Джулія взяла мене за руку та потягнула на кухню. Діставши бокали, налила червоного вина.
— Ненсі, я привезла тобі деякі документи на підпис! — надпила вино.
— Джуліє? — пильно поглянула на сестру. — Що за документи?
— Аннабель відмовилася від нашого будинку!
— І, що тепер?
— Ненсі, невже ти ще й досі не пробачила батькові? Він вже отримав своє покарання!
— Джул, не бачу сенсу знову про це говорити! Ти приїхала з Майклом до мене в гості, і це найважливіше! Не будемо про минуле!
Джулія не стала перечити, лише знизала плечима і все.
— Я відмовлюся від своєї частини будинку на твою користь!
— Ненсі, не варто цього робити! — нахмурилася сестра.
— Варто! Я не хочу жити минулим. А ти зможеш продати частину будинку й вкласти гроші у свій бізнес та лікування Майкла. Й, нарешті, розпочнеш нове життя!
— Ненс, я ніколи не жалілася на життя!
— Я знаю, що ти у мене сильна! — обійняла сестру.
Мені так хотілося їй розповісти про Раяна, але стрималася заради того, щоб знову не розридатися!
Заснули ми втрьох на одному ліжку. І вперше, після останньої зустрічі з Раяном, спокійно відпочивала.
Я не хотіла, щоб Джул та Майкл відлітали, але вони пообіцяли, що скоро знову прилетять у гості. Зі сльозами на очах провела їх до Міжнародного аеропорту імені Джона Кеннеді й спостерігала, як літак набирав висоту і за кілька хвилин зник у хмарах.
На душі була туга. Відчай, ніби лавина накрила мене! Біля будинку помітила чорний пікап. Якогось дідька зупинилася й, коли з автівки вийшов чоловік та направився в мою сторону, не зрушила з місця.
— Ненсі Стюард?
— Так! — кивнула й лише зараз зробила крок назад.
— Не хвилюйтеся! — всміхнувшись, сказав чоловік. — Мене звати Джо Рейтер, я друг Раяна.
— Раяна? Як він? — наблизилася та поглянула чоловіку в очі. — Ну, не мовчіть... я вас дуже прошу!
Від хвилювання відчула тремтіння в руках та приступ нудоти. Кілька разів глибоко вдихнула. Джо примружив погляд і від його слів, я ледве втрималася на ногах!
«Раян у лікарні... він поранений... у лікарні...»
— Ненсі! Раян живий! Ви мене чуєте?
— Відведіть мене до нього!
— Гаразд, я все зроблю! Тільки...
— Що? Не говоріть, що Раян не хоче мене бачити?
Джо всміхнувся.
— Він не хотів, щоб ви хвилювалися! Тому, дівчинко, візьми себе в руки й поїхали!
Я на ватяних ногах дійшла до машини і коли поїхали, не витримала й розридалася.
— Я думала, що він мене... покинув!
— Він би не зміг! Відкрию одну таємницю, Ненсі Стюард. Раян закоханий у тебе!
— Джо, ви ж повинні знати, хто я! І не осуджуєте мене?
— Ненсі, а повинен? — зупинивши машину біля лікарні, запитав.
Я стенула плечима та швидко витерла обличчя від сліз.
— Дякую, що знайшли мене!
— Ходімо!
Доки йшли коридорами, я думала, що скажу Раяну при зустрічі, і як взагалі він сприйме мою появу? Чим більше було хвилювань, тим більше думки плутались у голові. Скинула пальто та шарф, віддала речі у роздягальню й одягнула халат, який дала медсестра. Коли підійшли до палати, Джо відчинив двері, пропускаючи мене.
#643 в Сучасна проза
#3650 в Любовні романи
#836 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 26.03.2021