Розділ 15

Раян

У залі було пусто. Я з усієї сили вдарив по груші. Перший, другий, третій... і так удар за ударом. Злий, дуже сильно злий! В першу чергу не себе! Ще один удар, і я зірвався на крик. Дідько! Я міг її зупинити, але не зробив цього. Відпустив! Думав, що зможу забути її, але ж ні... не зміг! Я хотів, від щирого серця, щоб у неї все було добре! Можливо, тому й відпустив?

Сьогодні був перший виїзд із групою. Якийсь божевільний взяв заручників у мікроавтобусі та погрожував підірвати всіх...

Потім пограбування ювелірного магазину...

Бійка між вуличними бандами, у південному передмісті Лос-Анджелес —  Комптоні, за територію, сферу впливу та головне джерело доходу, а саме вуличну торгівлю наркотиками.

Війни між угрупуваннями трапляються через суперечки за контрольовані бандами території, і час від часу, Лос-Анджелес знову спалахував у вогні від таких вуличних сутичок.

Сьогодні був насичений день!

У зал прийшла Сара й намагалася забрати всю увагу на себе. Йшла повільно, крутила стегнами і всміхалася. Відвернувся, адже був не в настрої говорити з нею. Тому, відразу дав зрозуміти це.

— Раяне, я прийшла привітати тебе. Рада, що ти повернувся!

Вона повільно провела пальцями по спині. Видихнув і повернувся до неї.

— Саро, — схопив її за руку, — досить! Ти вже привітала разом з іншими! Навіщо прийшла?

— Раяне, що з тобою трапилось?

— Саро, до чого ця розмова? Я не розумію, — пішов у бік душової.

— Це все через неї?

Зупинився.

— Скажи мені! — закричала. — Все через ту дівку?

— Саро, я не заводжу службових романів. Пора вже було це зрозуміти!

Ненсі

Подивилася прямо перед собою і не могла повірити, що в такому великому місті, серед тисячі людей, я випадково зустріла його. Я зла на нього! Але дідько, зараз я була неймовірно рада його бачити.

Йшли назустріч одне одному й зустрілися посеред вулиці. Я всміхалася і дозволила взяти мене за руку. Я не знала, куди ми йдемо, але довіряла йому, мовчки крокуючи поряд! Зупинився й, повернувшись до мене, відвів волосся та поцілував у шию. Повільно, ніжно торкався вуст. А я задихалася від бажання...

Прокинулася від шуму. Неймовірно, це просто абзац! Це був лише сон...

За той час, доки мене не було у місті, ніби нічого не змінилося, але... Насправді, змінилася в першу чергу Я! Йшла вулицями Бостона та навіть попри поганий настрій, насолоджувалася теплою сонячною погодою.

По приїзду в місто відразу зустрілася з Карлі. Подруга повідомила, що клуб закрили, а Стіві та Фейт перебувають під слідством. Дебора і Аманда повернулися у Техас, звідки вони родом. Проте Айлін, на жаль, ще й досі у лікарні на реабілітації. Я б, звичайно, кілька разів дала б по пиці Стіві… Він заслуговував й на гірше!

Ще Карлі запропонувала переїхати до Нью-Йорка. Вона знайшла роботу у місті та дізналася, що приватна нью-йоркська школа мистецтв набирала нових учнів…

Я засміялася.

— Карлі, мені вже двадцять чотири, варто думати про майбутнє, а не жити мріями…

— Ненсі, ти дурненька, чесне слово! Ніколи не пізно розпочати все знову. Ніколи не пізно йти до своєї мрії!

Через кілька днів дізналася від адвоката, що батько виконав обіцянку та сплатив штраф.

— Як прогулянка? — запитала Джулія.

Присіла за єдиний вільний столик. У кав’ярні було на диво багато людей. У відповідь сестрі лише нахмурилася.

— Какао? — підморгнула сестра й поцілувала у чоло.

— І млинці з полуничним джемом!

У кав’ярні Джулія працювала вже не сама. Тому, присівши біля мене, пильно подивилася.

— Ненсі, що з тобою відбувається?

Я надпила какао, видихнула та повернулася до сестри.

— Все дуже складно, — опустила вії.

Я не могла розповісти Джулії про свої почуття. Все дійсно дуже складно. Емоції й так бурлили в мені через край. І все через одного чоловіка, який стрімко увірвався в моє життя лише з одним бажанням: помститися! Страх та неприязнь до Раяна зникли, ніби їх ніколи і не було! Сумувала за ним так, що ридати хотілося. Сумувала за тим Раяном, який міг заспокоїти, обійняти, навіть тоді, коли я удавала, що не хотіла цього. У нас не було фізичного контакту, але мені вистачало того, що він просто був поряд! Він йшов напролом. Й не усвідомлюючи цього, дійшов до мого серця.

Коли під час останньої зустрічі побачила його похмурий погляд, а поряд опинилася Сара, я розізлилася. Приревнувала і вперше відчула душевний біль через чоловіка! Але життя продовжувалося! Розуміла, що моя хандра просто так не минула б. Тому, потрібно було братися за розум, відкидаючи будь-які емоції та почуття й жити далі!