Розділ 14

Ненсі

Минув місяць. Довгий, дурний місяць, коли я не мала можливості зателефонувати Джул та побачити Раяна. Останнім часом постійно про нього думала. А все моє спілкування, знову наголошую, за цей дурний місяць, було лише з Томом, адвокатом, прокурором та експертами.

Я сиділа в залі судового засідання і не знала, що буде далі зі мною! Але найголовніше, що зрозуміла за цей час — я більше не боялася!

Повернула голову, подивилася на Арона й посміхнулася! Саме так, я посміхалась цьому покидьку!

Цього разу зроблю все правильно, навіть, якщо сама отримаю покарання! І, як сказав Адам Сміт, шотландський економіст, філософ та засновник класичного напряму сучасної економічної теорії: «Ніякі вигоди, досягнуті ціною злочину, не можуть винагородити втрату душевного світу».

Здається, цими словами все сказано, і додати більше нічого! Я зруйнувала не лише життя інших, але і своє. І зараз могла повернути справедливість та душевну рівновагу. Ймовірно, я занадто наївна, але я в це вірила!

За той час, доки йшло слідство, я перебувала у найманій квартирі для свідків. І, на жаль, ні з ким не могла бачитися. Тому, зараз, перебуваючи в суді та відповідаючи на питання прокурора, адвоката й судді, я поглядом шукала Раяна! Засмучувалась, коли розуміла, що його не було в залі судового засідання.

Суддя пішов до нарадчої кімнати. Я вийшла з зали й помітила злісний погляд Арона та його батька. А ще неочікувано побачила свого батька і Джулію!

Том дозволив поговорити з ними. Я не знала, як поводитися з сестрою. Тому, опустивши голову, пішла до них. Після моїх показань, батька також чекатиме суд. Але мені байдуже на це! Мені більш соромно перед Джул.

— Ненсі! — сестра міцно обняла мене, а я ледь стримувала сльози. — Мила, коли я про все дізналася, то відразу прилетіла.

— Дякую! — повернула голову до батька.

Він, склавши руки в кишені, відвернувся. У свій час, батько вже відвертався від нас, коли покинув маму з сестрою та забрав мене від них. Тому, я навіть не здивувалася такій відстороненій поведінці!

— Що тепер буде? — запитала Джул.

Я хмикнула, зустрівшись поглядом із батьком.

— Ти за нас не хвилюйся! Ми заслужили на покарання!

Батько нахмурився. Я бачила, що він хотів щось сказати. Але замість цього зробив крок назад та пішов геть. Джулія зітхнула, присівши на лавку.

— Ти краще скажи, як Майкл?

Джул витерла сльози з обличчя й відповіла:

— Ненс, все добре! Лікування дало результати. Звичайно, що його хвороба це вже на все життя. Однак у нашого Майкла є шанс, — взяла мене за руку, —  чуєш, у нашого Майкла! І я впевнена, що ти скоро зможеш його побачити. Ненсі, він постійно запитує про тебе.

Пів години минуло дуже швидко. Я обняла Джулію й поглянула на Тома.

— Ходімо! — спокійно сказав чоловік, і я попрямувала за ним.

Я вийшла з приміщення суду в шоковому стані. Не могла повірити, що все закінчилося... принаймні, для мене. Щодо Арона та батька, то проти них відкрили нове кримінальне провадження.

Підняла голову до чистого неба, видихаючи. Я отримала штраф. Сума не маленька, але навіть попри це, я все одно була рада!

До мене підійшла Джулія. Вона мовчала. Я розуміла, що сестра не знала, що сказати. Я просто міцно обняла її, сміючись.

— Я до кінця не можу виправити все, що накоїла, — намагалася спокійно говорити, але голос все одно зривався через непрохані сльози.

— Ненсі, я зараз тобі дещо скажу, тільки не кричи, — зморщила чоло. — Штраф заплатить батько. Він сам про це сказав, коли вийшли з суду.

— Нехай батько краще думає про себе, — склала руки на грудях.

— Не будь такою жорстокою до нього, заради мене!

— Джул... я не... — задихалась від власних емоцій. — Гаразд! Нехай платить! Мені байдуже!

— Дівчинко моя, якби тобі дійсно було байдуже на нього, ти б не показувала стільки емоцій, навіть негативних.

Слова сестри боляче ранили. Вона мала рацію. Мені не байдуже на батька. Втім образа та біль не давали тверезо думати. Вони з’їдали мене зсередини.

Я попрощалась із сестрою, адже її літак був за кілька годин. Й пообіцяла, що скоро повернуся до Бостона.

Зачекала, поки з будівлі суду вийшов Том. Не терпілося дізнатися, як там Раян!

— Ненсі, йому не дозволяли зустрічатися з тобою. І він сильно злий був, коли про все дізнався.

— Злий? — фиркнула та відвернулася від чоловіка.

— Ненсі, це ваші стосунки. Я не буду в них лізти. Однак першим планом Раяна було... — кашлянув.

— Говори, не тягни! — не витримала,  починаючи кричати.

— Спровокувати спочатку твого батька, потім Арона і змусити тебе піти до суду й зізнатися у всьому!

Почула голос Раяна і повільно повернулася. Він стояв у шкіряній куртці, світлій кофтині та темних джинсах. Оглянула його. Зустрілась із похмурим поглядом, зробивши крок назад. Не думала, що наша зустріч буде саме такою: холодною та байдужою. Ніби я для нього порожнє місце. Хоча, насправді так і було! Досить ілюзій!