Розділ 13

Раян

Її слова вибили мене з колії. Я руйнувався так стрімко, що тепер і сам не розумів, як діяти далі! Настільки ненавидів Ненсі, що не помітив, як ненависть переросла у бажання. Не лише фізичне, але й духовне! Не зрозумів, як все так швидко перевернулося з ніг на голову. Коли вона встигла доторкнутися до серця та залишитися в ньому? Тепер хотів лише одного: захищати її та бути поряд! Але я дав слово, що відпущу.  Проте не міг дотриматися свого слова, причому вже вдруге...

Ненсі

— Чому ми не познайомилися за інших обставин?

Не думала, що скажу такі слова. Але в цей момент, в його теплих обіймах, взагалі не могла нормально думати! Ох, Ненсі, що ж ти коїш?

— На жаль, у мене немає відповіді на твоє питання. Та якби ми познайомилися раніше, наші стосунки не були б такими... емоційними. А в деяких випадках навіть токсичними!

Від його слів я щиро засміялася та піднявши голову, всміхалася на всі тридцять два.

— Ти маєш рацію! — промовила у вуста й, дідько, знову захотілося відчути їхній смак, але Раян відступив.

Я розуміла його почуття, тому не стала більше нічого говорити. Тут слова були б зайвими.

Після душу одягнула його футболку та натягнула джинси. Не хотіла провокувати оголеним тілом. Адже, коли він був поряд, я відчувала його... гм... бажання! Це було дико і неправильно! Це було божевільно та водночас пристрасно!

Поглянула на себе в дзеркало, висушила рушником волосся та вийшла з ванної кімнати.

— Лягай на диван!

— Що? — розгубилася.

Раян всміхнувся та показав гель.

— Ти ж не хочеш, щоб твоє тіло було в синцях?

— А-а-а, — як дурепа протягнула й, опустивши голову, прилягла.

Він обережно підняв футболку та холодним гелем почав мазати синці. Я скривилася.

— Боляче? —  зупинився.

— Можу терпіти!

Я уважно спостерігала за Раяном. Від його сміливого, проникливого погляду та усмішки, заспокоїлася і перестала хвилюватися. Його руки були ніжними, а дотики легкими. Я інстинктивно заплющила очі, але відчувши його подих на шиї, різко піднялася, опиняючись у чоловічих обіймах.

— Я віднесу тебе в кімнату.

— Я... я сама можу дійти, — тихо промовила.

Він опустив голову і я потягнулася до нього й, легко поцілувавши у скроню, взяла його обличчя в долоні. Ми дивилися одне на одного, встановивши зоровий контакт. І я, нарешті, могла сказати те, що останнім часом краяло серце:

— Якщо ти не зможеш вибачити мені, я зрозумію.

Він мовчав. Я раніше не задумувалася, що під час мовчання наше тіло, погляд, міміка та жестикуляція можуть багато чого сказати. Я більше не бачила в його очах ненависті. Його дотики були м’якими та ніжними. Його поведінка стала іншою...

Раян легко всміхнувся і я поцілувала його в щоку, в ту, на якій була ямочка. Він все ж таки підняв мене на руки та відніс у кімнату.

— Відпочивай!

Піднялась на ліктях та присівши, взяла його за руку. Раян повернув голову й нахмурився, глянувши на наші сплетені пальці.

— Не йди!

— Ненсі... я не можу!

— Можеш! Просто залишся сьогодні зі мною.

Я бачила в ньому внутрішню боротьбу, він не хотів залишатися. Відпустила руку та повернувшись на лівий бік, заплющила очі. Чула його тяжке дихання і чекала, що він зробить.

Коли Раян вийшов з кімнати, ледве стрималася, щоб не розридатися. Я дійсно хотіла, щоб він був поряд... востаннє! Коли сон почав накочувати, почула, як двері відчинилися. За мить лагідні руки обвили мою талію. Раян поцілував мене у маківку. Я всміхнулась та зі спокоєм на серці, притулившись спиною до чоловічих грудей, заснула.

Наступного ранку тихенько встала, щоб не розбудити його. У вітальні одягнулася та взявши телефон і документи, вийшла з квартири, прямуючи до поліції.

— Ненсі? — здивувався моєму приходу Том. — Що ти тут робиш?

— У мене є докази проти Арона Аверта. Я дам показання в суді. Я визнаю свою вину! — сказала серйозним тоном.

— Ти впевнена? — схрестивши руки на грудях, запитав Том.

— Я зробила помилку. Тепер буду і, щонайголовніше, хочу відповісти за неї!

— Ну що ж, Ненсі Стюард, сміливо! Раян знає?

— Ні! — опустивши голову відповіла й пішла слідом за чоловіком.