Розділ 11

Раян

Схрестивши руки на грудях та обпершись на стіну боком, з цікавістю розглядав її. Вона стояла навшпиньки біля дзеркала: стрункі ноги, світлі джинси та коротка широка майка. Не зайшов до кімнати, щоб не порушувати, як вона колись говорила «її особистий простір».

Говорити можна багато, та вона також порушила не лише мій особистий простір, але й спокій! Я розумів і думав про те, що не повинен був цілувати її! У плани поцілунки та почуття які, якогось біса почали вирувати у мені, не входили! Попри все, доки не міг викинути з думок її тепло, ніжність та солодкі губи, які ще й досі відчував. Вона вчасно зупинила мене, але попросила не йти. Не відпустила й заснула у моїх обіймах.

Фарбуючись, вона не помічала мене. Хмурилася, стираючи червону яскраву помаду з губ й, повернувшись у мою сторону, здивовано подивилася. Запала тиша.

— Що тобі?

Повернулася знову до дзеркала, зробивши високий хвіст. Я зайшов у кімнату та поклавши руки у кишені, сказав:

— Ти все пам’ятаєш, про що ми говорили?

— Раяне, пам’ятаю! Буду діяти за ситуацією.

— Ненсі, ніякої самодіяльності. Ти лише відвертаєш увагу!

— Гаразд! — знизала плечима.

Не подобався мені її настрій! Краще б вже кричала, ну чесне слово!

Через годину приїхав Том.

— Йти без підготовки, це дурість, Раяне! — супився товариш.

— Вона здатна лише відвернути увагу!

— Ага... і не лише для синка Аверта!

— Ти про що? — тепер була моя черга хмуритися.

— Вона доволі вміло відвертає і твою увагу! Але це не найголовніше. Сам розберешся зі своєю дівчиною.  Я приїхав, щоб попередити тебе…

Ненсі

Раян й Том провели інструкцію, як я повинна поводитися та, що говорити! Звичайно, свого хвилювання не показувала. Том, до речі, був досить привабливим чоловіком: високий, широкоплечий, з коротким русявим волоссям, блакитними очима та татуюванням на правій руці та шиї. Гарний, нічого більше додати, але... мої думки вже були зайняті іншим! Від цих почуттів в мороз кидало.

Після розмови з Джулією, на серці стало трішки спокійніше. Виключила мобільний телефон й прилягла на ліжко. Я не дуже хотіла знаходитися в одній кімнаті з двома чоловіками, які час від часу кидали в мій бік швидкі погляди, тому повернулася в спальню. Живіт нестерпно болів, довелося випити пігулки. Настрій був мінливий, від чого ставало ще гірше. Крізь сон відчувала лагідні дотики.  Розплющила очі й повернула голову. Поряд сидів Раян.

— Вибач, що розбудив, але мені вже час!

— Угу, — пробурчала під ніс.

— З тобою все добре?

— Навіщо питаєш? — опустила погляд.

Він зітхнув та неочікувано взяв за руку.

— Я дав тобі слово, що коли все закінчиться, ти повернешся додому!

— І забудемо одне одного!

Раян нічого не відповів. Встав з ліжка та вийшов з кімнати. Я застогнала та впала обличчям у подушку. Чому ж так ламає? Божевілля якесь! І тут мене ніби ошпарило: він сказав, що йому вже час! Йому, а не нам! Коли почула, як відкриваються і закриваються вхідні двері, вилетіла з кімнати, наштовхуючись на Раяна. Не відводила погляду від його очей.

— Ти сказав, що тобі вже час!

— Ненсі, плани змінилися!

— Ні! Ні! — істерично засміялася. — Я не розумію, що відбувається! Не встигаю за твоїми планами та емоціями! Раяне, мені соромно за свою поведінку. Я винна у всіх твоїх бідах, і не лише у твоїх! Я також не повинна була тебе підпускати до себе! Не повинна! Я піддалася почуттям, пристрасті, вони ж і керували моїми діями, — на одному подиху сказала.

Він теж не відводив від мене погляду. Помітила, як усміхнувся куточками губ. Не в змозі стримати емоції, видихнула та відчула, як по щоках почали стікати сльози.

— Ненсі, — взяв за плечі, — я хотів використати тебе. Помститися та зруйнувати твоє життя! Забув, що я в першу чергу офіцер, який давав присягу служити батьківщині та захищати її громадян!

Знову всміхнувся, але тепер щиро та широко. Я бачила його ямочку на щоці й, ставши навшпиньки, потягнуся до нього.  Він поцілував у чоло та обійняв.

— Коли ти змінив свій план? — тихо запитала, притуляючись до його грудей.

Заплющивши очі, видихнула. Він знову мовчав.

— Раяне, я можу допомогти!

— Можеш... але не варто! План, дійсно, змінився!

Він пішов, закриваючи за собою двері. А я стояла, ніби прилипла до підлоги. Тяжко дихала, а серце гупало так, що у скронях віддавало! Оглянула вітальню й зосередила погляд на сімейному фото Раяна. Прикусила губи, помітивши, що сигналізація не включена. Він мені довіряє?

Пішла у кімнату й швидко переодягнулася у темні високі джинси, топ та наверх накинула темно-синє худі прямого крою, з капюшоном і широкими кишенями. Волосся розпустила, трішки скуйовдивши. Взула кросівки, кинула в сумку через плече мобільний телефон, паспорт та гроші й вийшла з будинку.