Розділ 11_2

Перебуваючи в ув'язненні, Артем шаленів. На його глибокий жаль, в задзеркалля не проникали звуки, тому він не міг знати, що відбувається в будинку Романенка. 

Несподівано на горище вбігла перелякана Валента. Її шерсть встала дибки. Кішка стрибнула у задзеркалля й побігла прямо до хазяїна. Не чекаючи, поки Артем нагнеться й візьме її на руки, тварина видерлася по одягу хлопця йому на плечі.

– Що сталося? Чому ти така перелякана? – запитав він у Валенти.

У відповідь кішка тільки тужливо нявкнула й стрибнула на складені човником руки хлопця, уткнувшись головою йому в пахву. Заспокійливо погладжуючи тварину, Артем повернувся до пункту спостереження біля вікна. У доступному йому шматочку неба він побачив мух, що кружляли. Якоїсь миті в небі спалахнула блискавиця, через що на кілька секунд стало ясно, як вдень. Але, не бачачи картини цілком, Артем губився в здогадах. Коли ж усе закінчилося, хлопець, як полонений дикий звір, блукав горищем, чекаючи батьків. На щастя, після цього його швидко звільнили.

Вийшовши із задзеркалля, Артем пішов до своєї кімнати, навіть не глянувши на батьків. Не було сенсу їх про щось питати. Правди, як він зрозумів, все одно не почує.      

Віра хотіла втішити сина, але Ігор Петрович зупинив її.

– Дай йому час заспокоїтися, бо зараз наговорите один одному купу гидоти, а потім кілька днів сушитимете голову, як помиритися.

– Але Артем повинен зрозуміти, що ми так вчинили заради нього.

– Постав себе на його місце. Ми ж зачепили самолюбство підлітка. У його віці з цим складно змиритися. 

Справді, Артем кілька хвилин зганяв злість на подушці, якій дивом вдалося залишитися нерозірваною. Тільки дзвінок мобільного трохи охолодив запал хлопця. Це дзвонив Влад.

– Ти чому так довго не відповідав на дзвінки? – одразу накинувся він на Артема.

– Просто фізично не міг. Ти зараз де? 

– У тебе під будинком. Чи можеш вийти?

Артем виглянув з кімнати, прошмигнув повз зачинені двері робочого кабінету й став спускатися сходами. Звідси він і побачив батьків, які сиділи на дивані у вітальні. Довелося пробиратися до задніх дверей для слуг, але вони виявилися замкненими. Нічого не залишалося, як повернутися до своєї кімнати.

– Зараз не вдасться зустрітися. Будинок на сигналізації, а я не можу її відключити, поки батьки у вітальні, – сказав Артем, коли передзвонив Владу. – Ти Катю знайшов? 

– Вдома її немає, але я чув, як вартові говорили, що вона десь у безпечному місці з Глібом. Проблема в іншому…

– Що трапилося?

– Вартові забрали Романа Вікторовича. Вони знають, що він ангел.

Влад у всіх подробицях розповів, що сталося на його очах і в чому він брав безпосередню участь.

– А що з Женею?

– Вона у безпеці. Захисний амулет на ній, тому можна не хвилюватися.

– Про всяк випадок з'ясуй, до якої лікарні її повезли, а я поки стежитиму за домом Каті. Як тільки вона з'явиться, одразу тобі передзвоню.

Закінчивши розмову, Артем знову набрав на екрані мобільного номер дівчини, але вона, як і раніше, не відповідала. Продовжуючи надзвонювати кожні п'ять-десять хвилин, Артем не зводив очей з дому Романенка. 

Приїхала бригада міріанців та будівельними пилососами швидко очистила двір від мертвих комах. А ближче до третьої години ночі до особняка під'їхав автомобіль Ярослава Костянтиновича. Водночас з'явилася Катя у супроводі двох міріанців. Вони про щось поговорили. Артем побачив, як дівчина-інопланетянка повернула Каті два телефони. 

Дочекавшись, коли подруга зайде у будинок, Артем зателефонував їй. 

– З тобою все добре? – насамперед запитав він, коли дівчина відповіла.

– Так, а що тут сталося?

– Я знаю тільки зі слів Влада. Вони з Женею, Марком та нашим учителем історії билися з безліччю демонів і, уявляєш, перемогли!

– Женю розкрили? – злякалася Катя за подругу.

– На щастя, ні, але ось Роман Вікторович себе видав, і вартові його забрали.

– Стривай, – прошепотіла дівчина.

– Катя, у тебе все добре? – запитав Артем.

У відповідь почувся якийсь шурхіт.

– Ти ще тут? – почув він її голос.

– Так. Щось трапилося?

– Ярослав Костянтинович йде до вас додому.

– Зараз?!

Артем стрімко схопився з підвіконня.

– Це наш шанс, – сказала Катя, – постарайся підслухати, про що він говоритиме з твоїми батьками.

Не гаючи часу, Артем розстелив постіль й створив муляж сплячого себе. Оскільки всі важливі переговори батьки проводили в кабінеті, йому слід було сховатися до приходу Ярослава Костянтиновича. Навіть якщо його викриють, все ж хоч щось вдасться підслухати.

План Артем втілив ідеально. Скорчившись вчетверо, він впхнувся в нижню тумбу шафи й чекав прибуття гостя.

– Мені сказали, що Тараненко – чистокровний темний ангел. Це правда? – запитав Ярослав Костянтинович, входячи з батьком Артема до кабінету.