Розділ 11_1

РОЗДІЛ 11
Для всього свій час

Артем невипадково вирушив уранці на пошуки Каті. Минула ніч була найважчою у його житті. Після того, як батьки обманом заманили його в задзеркалля, він почував себе ошуканим, кинутим та безсилим. 

Спочатку, перебуваючи в "персональній в'язниці", Артем ліг на теплу підлогу й бездумно втупився в стелю, але незабаром йому це набридло. Щоб хоч якось згаяти час, він почав читати книгу, яку знайшов на горищі. Схоже не перший в’язень так намагався полегшити перебування у полоні дзеркала. Після прочитання вп'ятнадцяте однієї й тієї ж сторінки, Артем так і не зміг сконцентруватися на тексті й кинув цю безглузду витівку. Потрібно було якось відігнати песимістичні думки. Артем став обстежувати горище в задзеркаллі. 

Як він і припускав, виходу не було: на першій сходинці сходи впиралися в чорну стіну. Він повернувся на горище і підійшов до вікна. Через нього проглядався тільки шматочок неба, а замість будівель та вулиць виднілися непроникні чорні плями, як те, яким обривалися сходи з горища. У задзеркальному світі існував тільки той простір, який відображався в дзеркалі, й жодного іншого. Заради цікавості Артем досліджував коробки, що зберігаються на горищі. Відкривалися тільки ті, що були або повністю, або трохи відкриті в реальному світі. Проте усередині вони виявилися порожніми. Ця потайна кімната слугувала тільки притулком. 

Артем знову повернувся до дзеркала й ліг на підлогу, дивлячись на небо у вікні напівреальної кімнати. Від статичності навколишнього світу в голову полізли припущення про найгірші варіанти того, що відбувається поза домом. Від безвиході його врятувала Валента. Кішка поважно потовклася на його грудях і вмостилася на животі, бурчачи від задоволення.

– Гей, а ти як тут опинилася?

Хлопець глянув на дзеркало, але по той бік поверхні нікого не було.

– Валента, ти можеш проходити крізь дзеркало?

У відповідь кішка тільки солодко позіхнула й, зігнана з місця, яке вподобала, розташувалася на підлозі й почала вилизуватися.

– Я й так знаю, що у нас будуть гості, ти мені краще скажи, як вийти звідси? – згадав хлопець народну прикмету.

Тварина вільно потягнулася й, задоволена собою, розтягнулася на підлозі.

– Зараз не час розлежатись. Йди сюди.

Артем узяв Валенту на руки й підніс до дзеркала.

– А тепер, мала, покажи мені, як ти це робиш.

Але кішці зовсім не хотілося йти від хазяїна. Біля дзеркальної поверхні вона озирнулася на хлопця й зібралася всістися. Але Артем легенько підштовхнув її вперед. Невдоволено опустивши хвіст, вона підкорилася команді й залишила задзеркалля. Артем відразу пішов за нею, але уткнувся в перепону.

– Ну, де справедливість! – роздратовано, але стримано стукнув він по дзеркальній поверхні. – Чому вона може, а я ні?!

Ображена, що її прогнали, кішка пішла до виходу.

– Валента, стій! Йди сюди.

Тварина зупинилася, задумливо поглянула на господаря й вирішила не змінювати рішення.

– Давай пограємо!

Артем не міг упустити такого шансу та дозволити їй втекти з горища. Схопивши клапоть якоїсь тканини (нею виявився шарф), що лежав на плетеній скрині, хлопець кинув його попереду себе на підлогу, не відпускаючи іншого кінця. Кішка уважно спостерігала за діями хазяїна. Артем злегка посмикав шарф, змушуючи тканину звиватися, подібно до змії. Валента завмерла, перемкнувши увагу на тканину, потім повільно підняла праву передню лапу й витягнула шию, щоб краще розглянути приманку. Артем продовжував грати шарфом. Кішка стала переминати задніми лапами від нетерпіння й рвонула з місця, схопивши за кінець шарфа, що рухався на підлозі. Тільки кішка перебігла в задзеркалля, хлопець відразу спіймав її.

– А тепер у тебе важливе завдання, – сказав він, погладжуючи кішку.

Артем написав есемеску Каті: "З тобою все гаразд"? Потім, прив'язавши до кішки мобільний телефон, він натиснув “відправити” та перекинув тварину в реальний світ. Почекавши трохи, знову почав заманювати Валенту тим самим способом. Кішка знову ввімкнула режим "полювання" й накинулася на шарф. Поки тварина насолоджувалася перемогою, Артем перевірив повідомлення, але вхідних не було. Тоді він відправив есемеску Жені: "Зателефонуй Каті й дізнайся, як вона. Відпишися мені". 

Трохи згодом, у черговий раз виконавши трюк з кішкою, він перевірив повідомлення. Й від іншої дівчини не було жодних звісток. Зневірившись, Артем написав Владу. Нарешті йому пощастило. Суперник кілька разів набрав Артема, але коли той не відповів на його виклики, надіслав повідомлення: "Дівчата не відповідають на дзвінки". Знаючи про почуття Влада, Артем був упевнений: якщо його трохи налякати, що Катя в небезпеці, хлопець відразу прибіжить перевірити до неї додому. Так Артем і вчинив. Тепер він має свого агента, який зможе з’ясувати що відбувається зовні. 

Знову нестерпно довго потягнувся час в очікуванні новин. Валента, вдосталь награвшись, тепер згорнулася клубочком на відвойованому шарфі та безтурботно спала. Через залишене батьками ввімкнене світло Артем не відразу помітив, як стемніло. Його увагу привернула хмара, що швидко наближається за вікном. Поза сумнівом, це були демони! 

Хлопець підскочив до вікна, забувши, що не може бачити всієї картини. Він повернувся до кішки й написав на все ще прикріпленому до неї мобільному повідомлення Владу, щоб той негайно написав, де знаходиться. І знову відправив кішку до реального світу. Але цього разу свавільна тварина просто втекла з горища. Артему залишалося тільки спостерігати за тим, що відбувається через доступний йому простір.