Розділ 10_2

У цей час телефон Марка розривався на підставці зарядного пристрою, але хлопець, лежачи на дні басейну з пронизаною наскрізь металевим штирем ногою, міг тільки чути мелодію дзвінка, що без кінця повторювалася.

– Що ти зволікаєш, викликай швидку, – крикнув Марк дівчині, що розгублено дивилася на закривавлену ногу юнака.

Женя глянула навкруги, але серед розкиданої арматури та опалого листя, що зібралися за день на брезенті, її сумки не було. 

– Мій мобільний в сумочці, а вона залишилася нагорі, – винувато відповіла вона.

Марк глянув вгору: басейн був хоч і невеликим, але досить глибокий. Під час будівництва врахували побажання Гліба, любителя пірнати з метрового трампліна. З метою безпеки батько побудував басейн глибиною понад три метри. З цієї ж причини зробили приставні сходи, які на зимовий період консервації басейну прибирали. Тепер, опинившись на дні, буде дуже проблематично вибратися.

– На допомогу! Агов, хто-небудь? Ми тут, у басейні, – рупором приклавши руки до рота, прокричала Женя.

– Марно, вдома нікого немає.

– Тоді хтось з сусідів почує, – не втрачала надії дівчина.

– Не почують.

– Як таке можливе? Вони ж не глухі. Якщо не сусіди, то хтось з перехожих на вулиці.

Марк тяжко зітхнув. Він не міг пояснити дівчині, не розкриваючи секрету їхньої родини, що по периметру ділянки встановлені глушилки, щоб ніхто зі сторонніх не зміг почути жодного слова, сказаного у домі Романенка. Женя продовжувала кликати на допомогу, а Марк ліг на спину, стиснувши зуби від болю.

– Може вже досить, – розсердився він від марного завзяття непроханої гості.

– Але повинен же хоч хтось прийти додому, – не здавалася вона. – Де Катя?

Марк, примружившись, вдивився в обличчя дівчини, а потім оцінив емблему на її шкільній формі.

– Ти однокласниця моєї сестри?

– Так. Де вона?

– Мені теж цікаво знати. Вони з Глібом давно мали повернутися додому, – знизав плечима Марк і знову поморщився від болю. 

– Боляче?

– А ти як думаєш?! Це все через тебе. Якщо прийшла в гості, навіщо кралася як злодійка?

– Просто… – зам'ялася дівчина.

– Що просто..? Та кажи вже! – прокричав Марк.

Нерви Жені були на межі, й вона не змогла встояти під загрозливим натиском.

– Я отримала повідомлення від Каті про допомогу. Передзвонила, а вона не відповідає, ось і вирішила прийти перевірити.

– Вона потрапила в халепу? Що з нею сталося?

– Не знаю, у повідомленні було лише "SOS" і все.

Почувши це, Марк захвилювався, але не через Катю, а через брата. Всі проблеми, які стосуються дівчини, здавалися йому незначними порівняно з загрозою, що нависла над Глібом. Поки не пройде небезпечний період для старшого брата, він з батьком не може спокійно спати ночами й проводити день, не бачачи Гліба. З цієї миті Марк уважно прислухався до звуків, намагаючись почути скрип хвіртки або гуркотіння електронного замку у будинку. Вкотре Марк важко зітхнув, що батько не дозволив йому завести собаку. 

Минуло кілька годин, але ані Гліб, ані Катя не повернулися. Поступово стемніло і відразу ж похолодало. Лежати на холодному кахлі стало нестерпно.

– Схоже, допомоги ми не дочекаємося. Потрібно намагатися вибратися самостійно, – запропонував Марк дівчині.

Женя подивилася на всі боки: поруч лежало декілька металевих прутів, але брезент та мотузки, що утримували його, залишилися нагорі басейну. 

– Якщо ти мене підсадиш, я спробую вилізти звідси, – оцінивши ситуацію, знайшла Женя, на її погляд, слушне рішення.

– Добре, треба спробувати, тільки спочатку витягти штир, інакше я не зможу встати.

– Я?! – злякалася дівчина.

– А ти бачиш тут ще когось?

– Я не зможу! – позадкувала Женя.

– Якщо мій брат та твоя подруга найближчим часом не повернуться, ми тут замерзнемо до смерті.

Але дівчина продовжувала злякано дивитися на штир, що стирчить з ноги Марка.

– Ну ж бо! Давай! – крикнув він на неї.

Женя тремтіла від страху, але все ж потягнулася до штиря й легенько смикнула його. Марк завив від болю й відкинувся на спину.

– Пробач! – опустившись навколішки, заплакала Женя.

– Дурна, ти так тільки гірше робиш! Треба витягнути його одним ривком.

– Я постараюся.

– Не старайся, просто витягни!

Кілька разів глибоко вдихнувши, Женя схопила штир обома руками та завмерла, заплющившись.

– І довго ти так збираєшся стояти? – не витримав Марк.

– Помовч, мені треба зібратися, щоб зробити все як треба.

– Якщо ти негайно його не витягнеш, я тебе точно приб'ю, ось побачиш, – Марк кипів від обурення.