Розділ 9_2

Через організаційні моменти Катя вперше запізнилася до школи, і яке ж було її здивування, коли урок історії як ні в чому не бувало вів... Роман Вікторович. Вона з нетерпінням чекала на перерву, і після дзвінка відразу ж підійшла до Жені.

– Що я пропустила? Роман Вікторович пояснив, що сталося вчора? – запитала вона подругу.

– Все дуже й дуже дивно, – дивлячись на Катю широко розкритими очима, прошепотіла Женя.

– Що саме? – уточнила Катя.

– Ніхто з людей не пам'ятає вчорашнього арешту, і Богдан також.

– Справді дивно, – погодилася Катя. – А про нас Богдан пам'ятає?

– Це ще належить дізнатися, – знизала плечима Женя. – Фізкультури сьогодні не буде, тому завучка дозволила нам зібратися на третьому уроці в студії. Це новенька постаралася. Ось там все і з'ясуємо.

Як би Веркалець захопливо не розповідав нову тему, всі змовники стежили тільки за циферками на електронному годиннику, бажаючи прискорити час. Й оскільки цей величний механізм залежав від сприйняття людини, другий за розкладом урок тягнувся нескінченно довго.

Коли ж урок української літератури закінчився, усі учасники ансамблю з класу "Б" перебралися до студії.

– Богдан, ти справді не пам'ятаєш, як учора заарештували Романа Вікторовича? – відразу ж накинулася на однокласника Катя, як тільки вхідні двері щільно закрилися, тим самим відокремивши їх від решти школярів, які нічого не підозрюють.

– І не починай, – зупинив її Богдан. – Женя вже намагалася мене розіграти цією темою, але нічого не вийшло. Якби те, що ви вигадали, дійсно сталося, вся школа гуділа б. А про те, що ви розповідаєте, ніхто нічого не чув: ані школярі, ані вчителі.

– Повністю з тобою згоден, – сказав учитель історії.

Влад, Алла та Женя з докором подивилися на Катю: вона ж мала зачинити двері на ключ з середини, але побачили інший ключ в руках вчителя й всі мовчазні докори були скасовані.

Слідом за Романом Вікторовичем у студії з'явилися Артем та Юля.

– Це ваших рук справа? – запитала Алла й, не чекаючи відповіді, захоплено додала. – Невже ви здатні стерти пам'ять такій величезній кількості людей: всім у школі та поліційній дільниці?  

– Непогана здатність, правда? – хитро посміхнувся вчитель.

– Стерли пам'ять? – здивовано подивилася на нього Юля.

– То ви теж з цих, які не люди? – здивувався Богдан.

– Що ти маєш на увазі? – без будь-яких емоцій запитав Роман Вікторович.

– Ну, Женя та Алла наполовину ангели, Влад наполовину інопланетянин, Катя і те, і інше в одному флаконі.

– І все? – уточнив учитель.

– Ми з Артемом люди, а про Юлю нічого не знаю.

– Про що ви взагалі кажете? - незрозуміло дивилася на хлопців подружка Артема.

– Цікаво, – задумливо потираючи підборіддя, сказав Роман Вікторович.

– Взагалі-то я чистокровний ангел, – нагадав Артем. – І вчора ми тобі про це говорили, як і те, що Роман Вікторович такий же ангел, як і я.

– Він не пам'ятає, бо верховні ангели стерли його спогади про нас, – пояснив учитель історії.

– Романе Вікторовичу, а ви теж з верховних, якщо можете віддалено змусити людей забути щось? – поцікавилася Женя.

– Ні, звичайно. Верховні ангели тому й верховні, що не живуть на Землі. Я звичайний темний ангел.

– Мені хтось пояснить, що за нісенітницю ви тут несете? – від обурення, що її ігнорують, перейшла на вереск Юля.

– Обов'язково, але потім, – посміхнувся учитель. – Залишилося мало часу до кінця перерви, і мені потрібно йти на урок. Тож слухайте уважно. Катя більш-менш володіє інформацією, як і чому вас тут зібрали. Трохи згодом вона вас посвятить у таємницю створення вашого музичного гурту. На жаль, у школі відбулися  деякі події, через які зараз тут небезпечно.

– Через мисливців-демонів? – уточнив Артем.

– Так, через них, – кивнув учитель історії. – Поява демонів у школі притягнула увагу вартових як ангелів, так і міріанців. Поки що вони не знають про ваше існування і не повинні дізнатися. Тому навмисно або ненароком ви ні в якому разі не демонструйте своїх здібностей. 

– Наскільки я пам'ятаю, у напівкровок ангелів немає крил, але ж ви чистокровні. Можете мені їх показати? – зовсім не в тему спитав Богдан.

– Зараз не час. З хвилину на хвилину сюди увійде Марія Іванівна та поцікавиться вашими успіхами у підготовці номера. Ви ж не забули, що вже завтра День учителя і ваш виступ має стати перлиною програми?  

– Та вони за весь цей час до інструментів навіть не наближалися, – гмикнула Юля.

– Тоді це може стати проблемою. Поки що розберіться з цим питанням, а потім подумаємо, що робити далі. Але пам'ятайте, що я сам вирішу, коли і як ми зберемося обговорити подальші плани.

Роман Вікторович вже було вийшов зі студії, але у дверях зупинився.

– Мало не забув, Юля, ти нічого не пам'ятаєш про ангелів, інопланетян та напівкровок? – він пильно подивився на дівчину, а потім перевів погляд на інших учнів. – Успіхів. Я вірю, що ви з усім упораєтесь.