Розділ 8_2

Як і казала Катя, вона попрямувала до лікарні, але не для того, щоб показати давно зниклий опік. Рани на ній ще з дитинства гоїлися, як на собаці. Це була лише відмовка. Перш ніж ділитися з товаришами своїми припущеннями, Катя хотіла сама розставити всі крапки над і.

– Проходь, я чекала на тебе, – сказала Тетяна Василівна, коли дівчина заглянула до її кабінету "завідувачки відділення".

– І ви навіть знаєте з якого приводу я прийшла? 

Катя спершу здивувалася, але, сівши на стілець перед лікарем та поглянувши в її мудрі очі, все зрозуміла. Жінка від початку знала про існування інших напівкровок.

– Навіщо ви відправили мене до цієї школи?

– Щоб ти познайомилася й потоваришувала з такими ж підлітками, як сама.

Тетяна Василівна сиділа на стільці так, ніби це був трон. Вона поклала руки на бильця й немов перетворилася на кам'яну статую з застиглою посмішкою. Її обличчя завмерло, як маска, рухалися тільки губи. Навіть м'яке тонке волосся було нерухоме як після сильної фіксації лаком, і від цього жінка ще більше була схожа на воскову фігуру, позбавлену життя. Ефект посилював декор кабінету – тут не було жодної теплої деталі: холодні тони стін та меблів, ані квітів на підвіконнях, ані будь-яких інтер'єрних аксесуарів на полицях та робочому столі. Навкруги панував ідеальний порядок, на стінах висіли дипломи та спільні фотографії з якимись світилами медицини. Катя не знала, хто вони, але за статуетками в їхніх руках та щасливим обличчям розуміла, що ці люди досягли певних висот у своїй галузі. Тільки акваріум з маленькими медузами привносив живу динаміку до цього царства холоду та аскетизму.

– Чому ви зібрали нас? – від хвилювання у Кати спітніли долоні. – Які у вас плани щодо мене та моїх друзів?

Як дівчина не кріпилася, але поступово холод скував усе її тіло.

– Насамперед ти не повинна боятися. Наша мета – захищати таких, як ти.

– Романе Вікторовичу теж з вами?

Лікарка злегка кивнула, і від цього руху Каті одразу полегшало: пішло відчуття, що вона – єдина жива істота, присутня в кабінеті.

– Він теж напівкровка?

– Ні, чистокровний ангел.

– Сьогодні його заарештували.

– Знаю, – тим же гордовито величним тоном сказала лікарка. – Не турбуйся про Романа Вікторовича, ми контролюємо ситуацію.

– Він приховує свою сутність. Хіба це не заборонено?

– Колись він помер, щоб урятувати всіх вас. Цей ангел свідомо вибрав свій шлях та багатьом пожертвував заради важливої мети.

– Якої? – таємничо прошепотіла Катя. Тільки зараз вона зрозуміла, що стала пішаком в чиїйсь великій грі.

– Ми боремося за право існування напівкровок. Політика, яку ведуть керівники як ангелів, так і міріанців, співзвучна з теорією Альфреда Плетца про расову гігієну [6] та вченням Френсіса Гальтона [7] про селекцію людини, названою євгенікою. Навіть зараз серед людей багато послідовників цих навчань, і євгеніку намагаються всіляко відродити, мотивуючи науковим підходом до боротьби зі спадковими захворюваннями. Але що стало з нацистською Німеччиною, представники якої були затятими прибічниками чистоти нації, впевненими у зверхності однієї раси над іншою? І які результати спроб вивести ідеальну людину шляхом селекції?

Катя промовчала, розуміючи, що лікарка не чекає від неї відповіді на риторичні питання. 

Тетяна Василівна встала, обійшла стіл й сіла на стілець поряд з Катею. У цей момент вона абсолютно змінилася: зникли холод та зарозумілість. Вона знову стала доброю та розуміючою лікаркою, яка годинами могла вислуховувати переживання підлітка. У її тіло повернулося життя, а тому руки виявилися дуже теплими та ласкавими, коли вона обхопила Катіну руку. Від гордовитості та відстороненості не залишилося й сліду.

– Очевидний факт, що міріанці та ангели вироджуються. З кожним роком нас стає менше і менше – це наслідок боротьби за чистоту виду, своєрідне покарання за знищення напівкровок.

– Але моя мама казала, що вони так чинять, бо бояться вторгнення демонів, що неминуче з народженням напівкровки.

– Кожна медаль має дві сторони. Немає абсолютного зла або добра. Якщо діяти з розумом, твоя слабка сторона набуде сили. Ви повинні згуртуватися, навчитися підтримувати один одного й захищати себе та оточення. Ангели та міріанці впевнені, що напівкровки слабкі, а тому станете легкою здобиччю для демонів. Доведіть, що вони помиляються. Ваша перемога – це перемога всіх, хто, ризикуючи життям, захистив вас в мить народження, доставив сюди та оберігав, поки ви дорослішали та набиралися сил.

– Названі батьки Жені ніяк не підходять на роль охоронців, – невдоволено похитала головою Катя. 

– Жені та Владу ми підібрали саме такі сім'ї, які їм потрібні. Амулет, звичайно, приховує приналежність до виду, але він не може послабити здібності напівкровок, що проявляються. Проте це під силу людям з сильною негативною енергетикою. Незадоволена життям та заражена паразитом мати Жені якнайкраще підходить для цього. А батьки Влада просто схиблені на перфекціонізмі: у них має бути красива, розумна, обдарована, вихована й стримана дитина. Вони звикли контролювати кожен його крок, пригнічувати будь-яку його ініціативу та всіляко давили на нього, щоб зламати волю. Всю свою енергію діти витрачали на самозбереження, а тому знаходилися під надійним щитом.