Розділ 8_1

РОЗДІЛ 8
Ніхто не знає, що станеться завтра

Цілий ранок Марк чекав дзвінка Олени, але вона так і не подзвонила. У інституті на лекціях він не зводив погляду з мобільного телефону, але жодних повідомлень від колишньої дівчини брата не надходило. Не маючи сил більше терпіти, Марк у найближчу перерву між лекціями сам написав Олені про те, що хоче зустрітися. Проте дівчина відмовила, пославшись на важливу зустріч. Така відписка не на жарт роздратувала Марка.

– Знаєш, що, Олено – закричав він, як тільки дівчина відповіла на його дзвінок, – так з друзями не роблять! Я вранці пішов тобі на зустріч, допоміг як міг, а ти не дотримуєшся обіцянок! Нічого не знаю, я до тебе зараз під'їду, і ти розповіси мені все, що дізналася.

– Давай, викладай, що там у тебе з Оленою, – сказав Гліб, як тільки Марк в серцях перервав розмову.

Юнак здригнувся від несподіванки. Вони з братом завжди обідали разом, бо навчалися в одному виші, хоча на різних курсах. Але зараз Марк був захоплений зненацька.

– Чого це ти так перелякався? Ти маєш якісь секрети від брата? – обурено примружився Гліб.

– Немає жодних секретів! – отямився Марк і виплеснув свій гнів на брата. – Дістали ви обоє! Якщо кохаєте один одного, то помиріться та зустрічайтеся далі! Але ні: один на самоті зітхає, а друга зустрічає ранок під нашим будинком, щоб дізнатися про твоє самопочуття.

– Про що ти? Олена сьогодні була у нас? Чому мені не сказав?! 

– Вона попросила не казати.

– Ти взагалі чий брат?

– Та твій, твій, – огризнувся Марк.

– Тоді розповідай, про що ви з Оленою вранці говорили.

Хлопець важко зітхнув та поділився з братом подробицями зустрічі з його колишньою дівчиною.

– І з ким таким важливим вона зустрічається, що не може приділити тобі жодної  хвилини? – розгублено та одночасно обурено подивився на брата Гліб.

– А я знаю? – все ще дувся Марк.

– Тоді разом поїдемо до неї  до інституту.

– Чи знайшов привід для зустрічі? – хитро посміхнувся брат.

– Ось бовдур, мене хвилює тільки інформація про Катю – нашого спільного ворога.

– Переді мною можеш не прикидатися. Я ж бачу, що ти хочеш побачитися з Оленою, он як увесь підбадьорився. Від нудьги й сліду не лишилося.

– Марку!

– Знаю, знаю. Мовчатиму. Тільки це нічого не змінить. Якщо любиш її, то й скажи.

– Я не люблю її! – крізь зуби процідив Гліб.

Марк важко зітхнув, сперечатися було марно: брат наполегливо заперечував очевидне.

– Не знаю, не знаю, хто з нас старший, – сказав Марк, хитаючи головою, ніби роздумуючи вголос, але так, щоб його слова долетіли до вух Гліба. 

Однак брат подумки був уже далеко і не чув останньої репліки Марка. Після лекцій вони разом відправилися до вишу Олени. Вони приїхали якраз у той момент, коли дівчина сідала в автомобіль Ореста.

– Поїдемо за ними? – запитав Марк.

– Не маю анінайменшого бажання спілкуватися з цим вискочкою, – граючи жовнами від стримуваної злості, вимовив Гліб.

Олена відразу помітила авто колишнього, саме тому без привітальних люб'язностей поспішила пристебнути пасок безпеки на передньому сидінні в автомобілі Ореста. 

– Жахливо зголодніла, поїхали перекусимо,– попросила вона хлопця.

– У тебе все нормально?

– Чому запитуєш?

– Просто у тебе такий вигляд, наче за тобою хтось женеться.

– Нічого такого, але у мене до тебе важлива розмова, – посміхнулася Олена.

Вона явно заспокоїлася, коли побачила, що Гліб не поїхав за ними, а розвернувся та помчав у протилежному напрямку. 

– Так про що ти хотіла поговорити? – запитав Орест після того, як вони зробили замовлення в найближчому від інституту ресторані.

– Мені наснився сон, нічого особливого, але один момент не дає спокою, – Олена вирішила поки не посвячувати нікого в подробиці свого бачення, не бувши впевненою, що воно має пророче значення.

– Це якось пов'язано зі мною?

– Ні, – заспокоїла вона товариша.

Знаючи про здібності Олени, Орест, як і всі, був упевнений: якщо вона про щось хвилюється, це не порожні дівочі переживання.

– Уві сні я була в лісі, це було незвичайне місце. Я багаторазово повторювала назви навколишніх дерев: вишня, ясен, верба, дуб, вільха, бузина, осика. Як ти думаєш, який в цьому переліку може ховатися сенс?

– Складно говорити про свою стихію, сидячи у бетонній будівлі за двометровим склом, але я спробую пояснити тобі більш-менш зрозуміло. У незапам'ятні часи, коли єднання людини з природою ще не було порушене, люди поклонялися деревам. Стародавні слов'яни навіть здійснювали обряд вінчання навколо дерева. Деякі дерева заборонялося рубати під страхом смерті, бо в них жили душі предків. Наприклад, дуб вважався священним – царем лісів. З нього робили статую Перуна – громовержця, і лише дубовими гілками підживлювали священний вогонь. Можу підтвердити, що від цього дерева справді виходить дуже потужна енергетика.