Розділ 2_2

Вже сидячи за партою, дівчина обвела поглядом однокласників – усі вони були людьми, і це вже друга вдача за сьогоднішній день. Серед учнів вона помітила Богдана, хлопця, з яким нещодавно зіштовхнулась у коридорі. Він зосереджено щось читав у підручнику й жодного разу за урок не глянув на неї.

Клас, де Каті належало навчитися останній рік, повністю відповідав статусу елітної школи. Замість звичайної шкільної дошки на стіні висіла сенсорна панель. Кожен учень сидів за окремою партою, обладнаною комп'ютером і віртуальною клавіатурою. Вся інформація, яку записував викладач, водячи стилусом по панелі, одразу ж надходила до електронних конспектів учнів, звільняючи їх від переписування.

До кінця уроку Катя на всі очі розглядала облаштування класу. Навіть у розвинених київських школах не було й половини комфортних умов, які мали учні цієї школи. Меблі були виготовлені з високоякісних порід дерева. Окрім навчальної частини у класі була передбачена зона відпочинку, де на перервах учні могли посидіти на кріслах-мішках. 

Щоб ненароком не зіткнутися в коридорі з Артемом, Катя вирішила не виходити на перерві. Так само вчинила більшість її однокласників. Хлопці обступили Аллу, закидаючи її питаннями про телевізійне шоу та його ігри за лаштунками. Дівчатка ж зібралися навколо красивого хлопця, який сидів на кілька парт попереду Каті. Вони наввипередки розповідали, як відзначили вчора день народження однієї з учениць, і голосно сміялися, смакуючи перекази про курйозні моменти.

З розмови дівчат Катя дізналася, що хлопця звати  Владом Кашибуцьким, і по блиску в  їхніх очах було зрозуміло, що він є кумиром багатьох дівчат цієї школи. Сам же Влад був попереджувально ввічливий з усіма, нікого не виділяв, уважно вислуховував кожну оповідачку й стримано посміхався у відповідь на жарти.

На радість Каті, декілька перерв вдалося залишатися непомітною.

Настав час обіду. Однокласниця за сусідньою партою в центральному ряду дістала зі свого старенького дешевого рюкзака поліетиленовий пакет і вийняла звідти бутерброд.

– А я оце гадав: що так смердить? Виявляється, це твій бутерброд! – голосно звернувся до дівчини міцний хлопець з широким обличчям та коротким їжачком з волосся на голові. 

У порівнянні з ним його жертва здавалася дуже тендітною, маленькою, на дві голови  нижча за того, хто звернувся до неї. Дівчина притиснула бутерброд до грудей і спробувала вислизнути з класу, але хлопець і не думав відпускати жертву. Він перегородив їй шлях до виходу і продовжував дошкуляти.

– Ні, ось ти мені поясни, яким чином така жебрачка, як ти, змогла потрапити до елітної школи. Гаразд Богдан, він ще та заучка, бо власним розумом заробляє стипендію. Цікаво знати, Женя, а що ти такого зробила?

Хлопець обернувся до однокласника і показав непристойний жест, що означає продажність дівчини. Вони обоє нарочито голосно розреготалися. Женя спробувала обійти юнака, який перегородив їй шлях, але він зробив підніжку, і дівчина впала на підлогу, випустивши бутерброд. Женя потягнулася, щоб дістати його, але хуліган наступив на нього та розмазав по підлозі усією ступнею.

– Забудь про цю гидоту, – сказав він. – Гаразд, нагодую тебе в шкільному кафе. Куплю все, що забажаєш. Тільки за це ти задовольниш мене.

Лежачи на підлозі, Женя перелякано дивилася на громилу, не наважуючись підвестися. Всі, хто перебував у класі притихли, спостерігаючи за сценою. Ніхто не заступався за принижену однокласницю. Тоді Катя зробила крок уперед, щоб допомогти дівчині встати. У цей момент до класу увійшов Роман Вікторович.

– Що у вас тут відбувається? – запитав він і, помітивши Женю, яка сидить на підлозі, підбіг до неї. – Ти впала чи тебе хтось штовхнув?

– Просто оступилася. Зі мною все гаразд, – відповіла дівчина і швидко звелася на ноги.

– Будь обережнішою!

Роман Вікторович глянув на присутніх і без слів зрозумів, що Женя бреше. Аж надто напружена атмосфера панувала в класі.

– Чого я прийшов? Треба для новеньких провести екскурсію школою. Женю, зробиш це?

– Добре.

– Не думаю, що мені буде цікаво те, що вона покаже. – Алла підійшла до Влада і, заграючи, поклала руку йому на плече. – Покажеш мені, що у вас тут і як?

– Чудово, – поспіхом вимовив Роман Вікторович, тим самим не давши Владу можливості відмовити дівчині, а по очах хлопця було видно, що саме це він мав намір зробити. – Можете пропустити урок фізкультури. Я вже попередив вчителя, що з новачками буде екскурсія школою.

Женя важко зітхнула, подивилася на свою підопічну й мовчки поспіхом вийшла з класу. Каті довелося наздоганяти свого гіда. Алла ж, схопивши Влада під руку, залишила клас ходою королеви під супровід наповнених ненавистю поглядів однокласниць.

Оскільки в корпусі, де зараз знаходилася Катя, навчалися тільки старші класи, будівля була компактною та повністю автономною: свій актовий зал, кафетерій, бібліотека. Ось тільки спортивний комплекс, що включав стадіон і басейн, був один на три корпуси школи.

– Може, перервемося та пообідаємо, ти ж голодна, – запропонувала Катя, коли вони обстежували два верхні поверхи й спустилися на нижній.

– Як ти вже могла переконатися, у мене немає грошей на обіди в кафе.

– Я можу тебе пригостити на подяку за екскурсію.