Глава 26

Минуло 3 місяці

Джеральд

— Джере, вставай, швидко! Ліса народжує!

Я з переляку, аж з ліжка впав. Чого так кричати з самого рання?

— Що? Де? Хто народжує?

Спросоння не зовсім зрозумів, що сталося.

— Ліса! Хто ж ще! Збирайся бігом. Поїхали.

Я ліниво почухав потилицю.

— Ну хай народжує. З нею Стефан зараз разом, ми там навіщо?

Нора на мене зиркнула так, що я зрозумів без слів. Треба вставати й одягатися. Питати щось — собі дорожче. Якщо ця жінка щось задумала, її ніхто не спинить. Запальна і рішуча, сперечатися з нею було марною справою.

— Джере… — проричала кохана.

— Ну добре-добре, одягаюся.

Хто ж їх зрозуміє цих жінок та їхню дружбу. У нас все простіше. Як вже дитя на світ з'явилося, чекай могорич. А ці летять у госпіталь, чекають під дверима, переживають… Я впевнений, що все буде добре. Можна й дома перечекати. Чого туди пхатися?  Загадка. Вирішив акуратно перепитати

— Кохана, а мені точно обов'язково їхати? Може, я тебе вдома почекаю?

— Точно! Не став дурних питань. Не можу пояснити, просто відчуваю, що ми маємо обоє там бути.

— Ну, раз відчува-аєш, інша справа.

Я іноді забуваю, що живу з провидицею. Час від часу в неї спрацьовує інтуїція, і вона тягне мене невідома куди. І справді, кілька разів таким чином ми допомагали літнім людям, яким стало зле, рятували кошенят з канави, а одного разу завадили злочинцю пограбувати магазин. І зараз її веде дар. Отже, ми маємо бути там вдвох. Ну добре.

За кілька хвилин, ми вже перемістилися до королівського госпіталю. Нора одразу кинулася до молодих цілительниць, що йшли коридором.

— Де королева? Вона вже тут? Алісія прислала повідомлення, що народжує!

— Так, вона у першому родзалі. Ви Нора? Вона дуже просила провести вас до неї. Або короля, проте його ніхто не бачив з тої пори, як він привіз королеву.

— Троляча діра, цього ще бракувало. Зараз я прийду до неї.

Нора швидко підбігла до мене.

— Джере, знайди Стефана і терміново! Його дружина ось-ось народить, а він невідомо де зник. Якщо він тут не з'явиться, Ліса нізащо в житті його не пробачить.

Я вмить посерйознішав. Мій друг не з лякливих. Він всі вуха мені продзижчав, що хоче бути присутнім на пологах, а тут десь зник. Щось тут нечисто.

— Не хвилюйся, крихітко. Біжи до Ліси. Я його знайду.

Де ж запропастився цей король? 

— Почекай, принеси мені якусь його річ. Я зможу побачити де він.

— Ем… В мене є його кристал для переміщень, забув віддати після останнього відрядження. Підійде?

— Так, тільки швидко.

Я за секунду перемістився у наш будинок, взяв кристал Стефана та повернувся у госпіталь.

— Ось, — вручив річ Норі.

Кохана швидко вихопила його з рук, міцно стисла та закрила очі. Через хвилину сказала.

— Джере, він вдома. Не повіриш, але схоже, що спить, або непритомний. Не знаю. Перемістися до них у маєток і дізнайся, у чому справа. А я поки до Ліси.

— Вважай, що я вже там.

Ліса та Стефан жили у передмісті столиці, проте з кристалом для переміщень відстань не мала значення. Вже за хвилину я стояв у них на подвір'ї. Ніщо не вказувало на те, що тут відбулося щось незвичайне. Двері в будинок були відчинені.

— Стефане, ти тут?

У вітальні його не було. Перший поверх — пустий. Швидко піднявся на другий. І тут побачив друга. Він лежав на підлозі, обличчям донизу. Миттю підбіг та почав сканувати. Видимих пошкоджень не бачу. Що це може бути?  Якесь прокляття? Просканувавши Стефана, оторопів. Наш король просто спав. Міцним таким сном. І сни, мабуть, снилися. Тільки якого біса на підлозі?

Почав трусити Стефана — не допомогло. Дивно. Створив водяну кулю та запустив її  йому в обличчя. Від цього наш король закашлявся, та почав приходити до тями.

— Нарешті, сплячий красун. Ти якого троля тут розлігся? В тебе там жінка народжує!

— Що? Трясця вашій магії, так і знав, що не треба було довіряти тому торгашу. Чарівне зілля, заспокоїть нерви, забезпечить, релакс… Тьху на нього! Шарлатан! — вилаявся друг.

— Не зрозумів. Ти пив якесь зілля? 

— Розумієш, я дуже нервував. А до нас приїжджали делегація з Королівства снігових скель. І їхній цілитель помітив, що я трохи нервую, і порадив це чудодійне зілля. Сказав, буду спокійний, як удав. Ти не подумай, я з нашими теж порадився. Всі цілителі сказали, що чудове заспокійливе зілля. Видно з дозуванням переборщив.

— Так, ясно все з тобою. Давай швидко переміщатися у госпіталь, бо твоє дитя там народиться без тебе. І не знаю як ти собі, а твоя жінка тобі цього ніколи не пробачить.

— Давай швидко. Оце то дурень. Сподіваюся, не пропустив найважливішу подію свого життя.