Глава 25

Нора

Після того, як Джеральд пішов, зловила себе на думці, що вже за ним скучила. Все-таки цей чоловік діє на мене, магнетично. Його завжди мало. Але нічого, Джера не буде всього кілька днів. Жила ж я якось без нього 5 років, і ще кілька днів проживу. Не проблема. Ну-у, не велика проблема. Загалом, якось воно буде.

А поки наберу Лісу. Вона ж теж без чоловіка залишається на кілька днів. Отже, прийшов час організувати дівич-вечір. І з Кетті давно не бачилися. Заодно і розкажу їм про зміни у особистому житті. Під рожеве шампанське воно якось легше таємницями ділитися. Дістала конектор. Ліса відповіла майже після першого гудка.

— Привіт. Ти вже в курсі, що я буду кілька днів одна вдома і вирішила врятувати мене від самотності? — веселим голосом проторохтіла подруга.

— Ага, саме так. Лісо, давай дівич-вечір організуємо? Кетті ще покличемо. Давно вже не збиралися.

— Чудова ідея. Я попрошу батьків, вони нам на вечір піцу організують зі своєї піцерії, за їжу можна не хвилюватися. Кетті теж сама подзвоню, в тебе ж, мабуть, ще справ повно, а я нудьгую вдома.

— Домовилися. В мене є, що вам розказати.

— Ох, заінтригувала. І як тепер дотерпіти до вечора? Не шкодуєш ти вагітну подругу, — останнє речення було сказане ну таким вже жалібним голосом. От хитрюща. На совість тиснути надумала?

— Дотерпиш якось. Сама казала, вагітна — не значить, що хвора.

— Казала, — зітхнула Ліса, зрозумівши, що я на її маніпуляції не ведуся. — А на Стефана діє безвідмовно. Тоді зустрічаємося в мене о 6-й вечора.

— До зустрічі.

Я повернулася до роботи. Коли розібрала усі важливі справи, на годиннику було вже за чверть шоста. Так, зараз швиденько за шампанським та виноградним соком для Ліси, й переміщуся кристалом до дівчат. Так швидше, ніж на маготаксі, а я й так запізнююся.

Дівчата вже мене чекали. Вони встигли накрити стіл на терасі біля будинку Ліси. Тут було дуже затишно. Біло-сіра кольорова гама, м'які диванчики з купою подушок, живі квіти у плетених кошиках, зачаровані світлячки над стелею — Ліса вміла створювати затишок.

— Нарешті, наша згуба знайшлася! — Кетті кинулася мене обіймати. — Мадам, ви в курсі, що з того часу, як ви стали головною провидицею королівства, ні разу не зустрічалися зі своїми подругами?

— Та знаю я, пробачте дівчата. Справ нереально багато, — почала виправдовуватися я.

— Але виділити годинку на теревені з подругами хоча б раз на тиждень, можна,  — у словах Кетті звучав докір.

— Буду виправлятися, — пообіцяла я. — А тепер, давайте скоріше вже за стіл. Голодна, як вовк.

Перший тост у нас не змінний ще з часів студентства.

— За нас красивих і бажаних!

Прозвучав дзвін бокалів.

— А тепер давай розказуй, що там у тебе таке секретне сталося, — не могла вже втримати свою цікавість Ліса.

Я зібралася з хоробрістю і на одному видиху протараторила.

— Я зустрічаюся з Джеральдом Стівенсоном.

Кетті у цей момент аж шампанським поперхнулася.

— Що-о?! — вирячила очі Ліса. — Ти й Джеральд разом? Відколи?

— З тієї поїздки в Прикордоння, — я густо почервоніла.

— Оце так здивувала, — нарешті обізвалася Кетті. — Навіть не знаю, вітати тебе чи шкодувати. Джеральд — завидна партія для тих, хто його не знає. А хто знає, той його, як правило оминає. Тим паче з вашим минулим… Як ти в це знову вляпалася?

— Ой, Кетті, та не будь ти такою занудою, — перебила дівчину Ліса. — Я знаю Джеральда дуже близько. Повір, здебільшого те, що про нього говорять — брехня собача. А ще я знаю, що після нашого весілля, коли вони з Норою посварилися, Стефан два тижні не міг привести його до тями. Той лише пив та трощив все навколо. Споганив мені медовий місяць, падлюка така. Але ми зараз не про це. Він дійсно мав сильні почуття до Нори тоді, і після того в нього не було нічого серйозного ні з ким. Це я на 100% знаю!

— А я кажу, не треба йому вірити! Хто зрадив раз, зрадить і ще раз! — не поступалася Кетті.

— А я вкажу, що всі заслуговують на другий шанс!

Дівчата не на жарт розгарячкувалися. Треба було припиняти цей балаган, бо так і до бійки не далеко. А в нас тут вагітна дівчина, ще й за сумісництвом королева. Не треба крайнощів.

— Так, стоп! Заспокойтеся обоє! Дівчата, я вам розказала про Джеральда, тому що ви мої найкращі подруги. Хотіла з вами поділитися важливими змінами у моєму житті. Я вас дуже люблю, але не хочу чути ані похвалу, ані осуд з вашого боку.  Ви маєте право знати, але ніяк не можете впливати на мої рішення. Все ж ми вже не в шкільному віці. І у кожної є голова на плечах. Тож прийміть цей факт, як даність, та закриємо тему.

Кетті насупилася та промовчала. Ліса ж голосно сказала.

— Підтримую! Випиймо за кохання! Кетті, а ти така бука, бо просто ще не зустріла свого єдиного. Ось!

— З мене вистачило кохання. Надовірялася. Досить.

Кетті так до кінця і не відійшла від того, що Том — наш студентський приятель, який їй так подобався, виявився зрадником. Та і з Крістіаном не вийшло. Що ж, кожному потрібна різна кількість часу, для того, щоб знайти свою людину.