Глава 19

Нора

Не втрималася. Обіцяла собі, що не буду зазирати у майбутнє Джеральда, але не встояла перед спокусою. Він аніскілечки не змінився за ці роки. Ніби час пройшов повз. Від нього і зараз шалений магнетизм, який притягує так, що не встояти. Погляд став серйозніший, проте манера поведінки залишилася така ж. А цю сорочку наче для нього шили. Вона ідеально підкреслює міцний чоловічий торс.

Весь час у кабінеті Стефана я удавала, що мене не зачіпає присутність Джеральда, і ми можемо легко спілкуватися. Виявилося, я природжена актриса. Тільки перед входом до свого кабінету я проявила слабкість і доторкнулася його руки. Невинний жест, який дав мені змогу одним оком зазирнути за завісу його майбутнього. Але після першої ж картинки розум повернувся до мене, і я швидко зупинила видіння. Все, що встигла побачити — Джер на ліжку схилився над якоюсь рудоволосою дівчиною. Це найближче майбутнє, але цього вистачило з головою.

Отже, Джеральд не сумує на одинці та не страждає від того, що у нас не склалося. Якась незрозуміла образа дряпнула серце. Здавалося б, яка мені різниця? Я ж теж у стосунках. В мене є Девід, і все добре. Але якась частина мене уявляла, як Джеральд весь цей час лікті кусає, що втратив мене. Наївно, звичайно, але самолюбство тішило. А виявилося, я вкотре нафантазувала собі бажане. Добре, що ще далі не зазирнула, настрій і так зіпсувався. Норо, пора дорослішати.

Немає кращого заняття, для того, щоб викинути нав'язливі думки з голови, ніж робота. Ось зараз завалю себе справами та не буду думати про усілякі дурниці.

Кабінет мені виділили прекрасний. Не знаю, чи тут все облаштовувала моя наставниця Ельвіра, чи це вже робили ремонт для мене, але все було так, як я б і сама організувала. Стіни зверху до низу займали книжкові стелажі. Посередині стояв великий дубовий стіл, біля нього м'яке яйцеподібне крісло, яке крутилося навколо своєї осі. А ще було панорамне вікно на всю стіну, що виходило на північ. Через це у кабінеті було трохи затемно, але затишно.

Підійшла до вікна і залюбувалася королівським парком. Після перевороту його повністю відновили та тепер він був ще кращий, аніж колись. Мені пощастило, що панорама виходить саме сюди.

Так, повернемося до роботи. Перш за все, Стефан попросив допомогти зі справами, пов'язаними зі зникненням молодих магічок. Тільки в столиці зафіксували 5 випадків за останній тиждень, а повідомлення з усього Королівства надходять щодня. Дивно те, що ніякі пошуки не дають результату. Ретельне прочісування місцевості, пошуки за допомогою родовою магії — як у воду канули. На одній з дівчат були сережки з кристалами-маячками, навіть їх сигнали не вдавалося вловити. Ні однієї зачіпки. Всі магічки приблизно мого віку. Їх об'єднувало одне: всі зниклі — цілительки.

На робочому столі мене вже чекала коробка з особистими речами дівчат. Подивимося, чи зможу я якось допомогти. Взяла в руки першу.

Золотий кулон у вигляді кішки. Цікава річ, оригінальна. Покрутила в руках, міцно стиснула і спробувала викликати видіння.

Картинки з'явилися майже одразу. Ось дівчина закінчила свою зміну у шпиталі. Вже темно, повертається додому сама. Не встигла дійти навіть до рогу вулиці, на її дорозі з'явилось якесь чудовисько. Монстр, від якого кров у жилах стигла. Величезний, з крученими рогами, чотирма очима та іклами. Одягнений у чорний плащ, він одним махом накрив ним дівчину, і вони обоє зникли. Така ж історія повторилися і з іншими чотирма дівчатами зі столиці. Стало ясно, що ми маємо справу з викраденнями. Тільки що це за чудовисько? Навіщо йому магічки та куди він їх потягнув? Неясно. 

Відбувається якась чортівня. Наскільки я знаю, в Морському Королівстві давно не було проривів, а усі чудовиська, подібні тому, що я бачила у видінні, живуть в Ельфійському лісі. Це аномальна зона, у межах якої не діє ніяка магія. Там повно усіляких монстрів, часто туди, як покарання, посилають найнебезпечніших злочинців. Між нашим Королівством та цією небезпечною зоною встановлений магічний кордон, який не дає чудовиськам покидати свою територію. Прориви бувають, але вкрай рідко. Очевидно, один з таких пропустили. Або про нього знають, але не виносили на загал. Мені терміново потрібно це обговорити зі Стефаном.

Швидко записала все, що побачила у блокнот зі шкіряною палітуркою, щоб нічого не забути. Написала Стефану повідомлення:

Маю інформацію щодо зникнень дівчат. Це терміново!

Король відписав через кілька хвилин.

На дипломатичній зустрічі. Розкажи все Джеральду.

Ну от. Знову йти до Джеральда. Щоб не наробити дурниць, написала Девіду. Він присилав мені повідомлення ще вранці. Бажав удачі на новому робочому місці. Проте я через хвилювання зовсім забула йому відписати. До речі, він ще зараз на кордоні. Можливо щось знає?

Я вже трохи освоїлась. Як ти? На кордоні все спокійно? Сумую

Відповідь прийшла миттєво.

І я дуже скучив, маленька. Все добре

Отак він писав завжди. Все добре. Дарма я вирішила, що він мені напише щось суттєвіше. Девід ніколи не допустить, щоб я хвилювалася зайвий раз, навіть якщо для цього є реальні причини. Такий він. Добрий, благородний, турботливий. Чого ж мені, троляча діра, не вистачає? Сама не знаю. Просто не відчуваю до нього того, чого б хотілося. Немає отих бажаних метеликів всередині. Вони колись вмерли й не відродилися.