Глава 16

Нора

Ми з подругами доволі швидко знайшли кімнату, у якій була захована захисна система академії магії. Після того, як Ліса її активує, усі відступники мають переміститися до Ельфійського лісу. Там їхня магія буде погашена і містер Сміт з іншими магами-бойовиками швидко з ними розберуться.

Не встигла я зрадіти, що скоро все буде позаду, як якась невідома сила стрімким ривком притиснула мене до стіни. Тіло скувало невидимими путами. Хотіла закричати, але мій рот заліпила магічна водяна стрічка. Що тут в біса відбувається? Озирнулася.  Кетті також була приклеєна до стіни навпроти.

Ліса у такому ж положенні справа від мене. І з нею говорив Том! Хто б міг подумати? Той, кому ми довіряли, як собі, виявився лицемірним зрадником. Я не чула їхню розмову, мабуть, цей покидьок накинув полог обезшумлення.

Це були не всі неприємності. Я відчувала, що пути, якими Том нас зв’язав, витягували мої життєві сили й доволі швидко. Встигла наостанок побачити, як він схопив Лісу, потягнув її кудись, і втратила свідомість.

Коли розплющила очі, зрозуміла, що вже не в підземеллі. Тут було надто світло, чисто, пахло ліками. Це точно шпиталь. Де дівчата?

Я різко сіла на ліжку, від цього аж голова запаморочилася. Ох, матінко, все гуде, а в очах зірочки заблимали. Та-ак, спішити не потрібно. Встаємо помалу й обережно.

Озирнулася. А я в палаті не одна. Побачила того, кого точно не очікувала. У кріслі для відвідувачів мирно сопів у понівеченому одязі втомлений Джеральд. В серці розлилося приємне тепло. Він тут, зі мною. Живий. Отже, у нас все вдалося?

Тихенько підійшла ближче. Неушкодженим його точно не назвеш. Під оком був величезний синець, розбита губа, подряпини на обличчі. Він сам цілителю показувався? Сумніваюся. Я обережно доторкнулася до щоки хлопця. Джеральд миттєво стрепенувся та різко розплющив очі.

— Крихітко, ти навіщо встала? — хлопець одразу притягнув мене собі на коліна. — Тобі ще потрібно відпочивати, максимум сидіти, а не ходити. Ті бісові магічні пути висмоктали з тебе майже всі сили.

— Джере, я нормально себе почуваю, — я вирішила пропустити повз вуха його ласкаве звертання. Не хотілося втрачати сили на суперечки. — Розкажи, що сталося? Після того, як клятий Том нас прикував до стіни.

— Вас знайшов Стефан, а я перемістив до цілителів у королівський шпиталь. Кетті у сусідній палаті. Потім знайшов свою матір, і вона активувала захисну систему. Далі все було, як ми планували. Лаурентіса і його прибічників знищили на околицях Ельфійського лісу.

— А Ліса? Що з нею? — я переживала, адже моє видіння не передбачало нічого хорошого.

— Той виродок Том притягнув Лісу до Лаурентіса у кабінет ректора. На жаль, там справдилося твоє видіння, і у неї дійсно влучили смертельним закляттям. На щастя, Ліса встигла затиснути кристал воскресіння, хоча й не одразу. Вона жива, проте дуже ослаблена і досі без свідомості.

— Скільки у відключці пролежала я?

Джеральд пару секунд мовчав.

— Три доби.

— Скільки?! Я вб'ю цього Донована! Знайду — і вб'ю!

— Не переживай, крихітко. Стефан з ним вже розібрався, немає кого шукати.

— Вважай, що йому пощастило. Бо жіноча помста набагато жорстокіша.

— Повір, Том отримав, що заслужив.

Тепер, коли я дізналася всі головні новини, залишалося задати ще одне важливе питання.

— Джере, а що ти тут робиш?

— Хм… В сенсі? Сиджу у кріслі. Спав не так давно.

— Я це бачила. А чого у моїй палаті? Чого ти не відлежуєшся вдома?

— Хотів бути тут, коли ти прийдеш до тями, — знизав плечима хлопець.

— Три доби — це довго. А якби я тиждень тут провалялася?

— Прийшлося б сюди ліжко притягнути, бо це крісло ну дуже незручне, — спокійно відповів Джеральд.

Я знітилась від його відповіді. Хотіла було відповісти щось на кшталт, “дякую, мені дуже приємно”, або “я це ціную”, або “я рада, що ти тут”, як у палату постукали. Я швидко зіскочила з колін Джеральда, де до цього дуже зручно примостилася. В палату зайшли мої батьки, а з ними був Джеймс. Вони одразу ж налетіли мене обіймати.

Мама плакала, тато лютував і обзивав Лаурентіса усіма можливими лайливими словами. Вони, слава небесам,  були за кордоном, коли почався переворот. Джеймс міцно обійняв мене, чмокнув у щоку і сказав.

— Красунечка, як тільки я дізнався, що сталося, одразу приїхав. Дуже перелякався за тебе. Ні на секунду залишити не можна. Тепер ні на крок не відпущу. Скучив неймовірно!

Я засміялася. Друг у своєму репертуарі. За всім цим гаміром я забула про Джеральда. Заглянувши за плече Джеймса, побачила що крісло пусте. Він пішов.

І тут до мене дійшло. Джеральд  же думає, що Джеймс мій хлопець. Ситуація вийшла така собі. Нічого. Потім розберуся.

— А як же Едвард і дизайн? — повернулася я до розмови з Джеймсом.

 — А хіба ти ще хочеш навчатися у цій страшній та небезпечній академії магії? Переводься до нас!

— Е, ні. До того ж в мене є новини, пов'язані з моєю магією. Мамо, тато, вам теж варто це знати, — витримала невелику паузу. — Схоже, що в мене є дар провидіння.