Глава 14

Нора

Не пройшло і місяця після нашої розмови з Джеральдом у кафе, як я прокинулася у нього на плечі. Ні, ми були одягнуті й заснули просто від втоми. Та ніч були критична для життя Стефана, він влип в історію з поганим кінцем і було невідомо чи доживе хлопець до ранку. У всіх цих клопотах ми й не помітили, як провалилися у сон, сидячи на підлозі.

Вранці виявилося, що я сплю в обіймах Джеральда. Відскочила від нього, як ошпарена. Тільки цього мені не вистачало. Ніякої близькості. Навіть в одязі. Навіть при свідках. Це небезпечно для мого серця. 

Стефан, хвала небесам, вижив, але зовсім не пам’ятав мою подругу Лісу. Для того, щоб повернути йому спогади та почуття ми вирішили на канікулах поїхати не додому, а у Королівство Пустки. Там скоро особливий бал. На ньому принц має обрати 10 фавориток, що зможуть скористатися кристалом бажань та загадати будь-що. Ми вирішили, що достатньо привабливі, щоб спробувати щастя. Конкретного плану у нас не було, сподівалися придумати щось на місці.

Головна проблема була у тому, що квитки на усі види транспорту у Королівство Пустки були повністю розкуплені. Навіть через перекупів та шалені гроші їх було не дістати. Ажіотаж цього балу був величезний. Не дивно, це чудова нагода спокусити принца або знайти собі пару серед запрошених гостей.

Єдиний варіант  — використати кристал для переміщень. Такий був у мого батька, проте він постійно потрібний йому для роботи. Він не міг його дати навіть на одну добу. До того ж тато саме поїхав у відрядження.

З усіх наших інших знайомих кристал для переміщень був тільки у Джеральда. Я вже дивитися не могла на те, як страждає Ліса. Подруга марніла з кожним днем. Ми з Кетті серйозно почали переживати, що вона доведе себе до повного фізичного та емоційного виснаження.

Відчайдушні часи потребують сміливих, але часто не розсудливих рішень. І я прийняла саме таке. Чесно кажучи, вчинила, як остання хвойда. Вирішила спокусити Джеральда та поцупити кристал для переміщень. Впевненості у тому, що він поведеться на мене, не було ніякої. Після нашого літнього роману вже пройшло більше ніж пів року. За цей час ми один одного тільки ображали. А місяць назад я відверто відкинула його пропозицію почати все спочатку.

Звичайно, грати на чужих почуттях — це жахливо, але я вирішила, що Джеральд переживе. А от про свої власні  — старалася не думаю. Дуже боялася, що цим вчинком, сама себе зажену у болото, з якого ледве вибралася.

Того вечора я прийшла до кімнати Джеральда, коли на годиннику вже було близько 10 вечора. Розпустила волосся, одягнула чорну шовкову нічну сорочку, поверх якої накинула тонкий напівпрозорий халат. Напшикалася солодкими парфумами. Все, як Джеральд любить. Виглядала спокусливо, нічого не скажеш. На це і був розрахунок. З собою взяла пляшку суничного шампанського.

Комендант вже спав, тож я потрапила на чоловічу частину гуртожитку без перешкод. Двері у вітальню хлопців були відчинені. Підійшовши впритул до спальної кімнати Джеральда я застигла. Бажання втекти було настільки сильним, що я ледве не піддалася йому та не повернулася назад. 

На що я підписалася? Своїми ж руками віддаю серце в лапи церберу. Але думка про те, що без кристала переміщень ми ніяк не потрапимо у королівство Пустки і Ліса просто зведе себе у могилу, пересилила мене.

Набравшись хоробрості, тихенько постукала у двері. Джеральд відчинив майже відразу. Очевидно, що він ще не спав, але вже збирався. З оголеним торсом, одягнений лише в спортивні штани він мав до біса сексуальний вигляд. Коли побачив, хто стоїть на його порозі та у якому вигляді, застиг та мало рота не відкрив від подиву.

— Привіт, — трохи розгублено сказала я та підняла шампанське догори. — Не хочеш скласти мені компанію?

— Привіт, звичайно, заходь, — хлопець відійшов від дверей.

У кімнаті було на диво чисто. Барна стійка, ну куди ж без цього, велике двоспальне ліжко. Що ще здивувало, одну стіну займав великий стелаж з книгами. Ловелас любить читати? Несподівано.

— В тебе бокали є? — запитала я.

— Норо, що ти тут забула? Може ми спочатку поговоримо? — хлопець перехопив мої руки та пильно заглянув у очі.

— Джере, нам немає про що говорити. Давай просто гарно проведемо час. Як тоді, біля моря.

— Ти ж сама сказала, що між нами нічого не буде. Хоча я 100 разів казав, що жалкую про свій вчинок!

— Нічого не хочу чути! Питаю ще раз, бокали є? Чи мені піти в когось іншого запитати? Впевнена, охочі в цьому гуртожитку знайдуться, не дивлячись на твою заборону.

— Сиди тут, — Джеральд аж рикнув від злості. Забрав шампанське, пішов до барної стійки. Відкоркував пляшку, наповнив келихи та підійшов ближче.

— Ось, тримай.

Я великими ковтками швидко осушила келих.

— Налий ще!

Джеральд очманів.

— Дурепо, що ти робиш? Навіщо ти прийшла?

Я облишила келих, підійшла до Джера впритул та провела рукою по шиї. У хлопця від одного цього невинного дотику пішли мурахи по шкірі. Стала навшпиньки та легенько поцілувала. О небеса, як же я скучила за цими губами!

Джеральд кілька секунд вагався, але його витримка швидко дала збій. Він притиснув мене до себе ще ближче та пристрасно відповів на поцілунок. Його рухи жадібно гуляли по моєму тілу, неначе він отримав нарешті те, про що давно мріяв і ніяк не міг у це повірити. Можливо, так воно й було.

А потім Джер підхопив мене на руки та поніс на ліжко. Він безперестанку покривав моє тіло поцілунками. Я вже й забула, наскільки він пристрасний та гарячий. Я палала від кожного його дотику, поштовху. Ми наче були створені один для одного.