Глава 11

Джеральд

Після того, як побачив Нору, настрій на секс пропав зовсім. Як там не старалася Клариса, мені було однаково. Ні, вона з горем пополам довела справу до кінця, проте розрядки для себе не отримала. Я пішов до себе тупо залишивши її саму. Я й раніше так робив з дівчатами, ніколи не залишався на всю ніч, проте ми хоч у ліжку разом кувиркалися. Цього разу мені перехотілося.

Коли Клариса наступного ранку почала закидати мене повідомленнями про зустріч, я її вперто ігнорував. Та ця безстрашна дівка ще й приперлася у їдальню і почала якісь претензії пред'являти. Якась довбанута. Звісно, я її послав туди, куди вона так прагнула потрапити вночі. Вона образилася, навіть розплакалася наче. Хай валить. Ненавиджу ці соплі-слюні.

Нора теж була у їдальні, і, звісно, все бачила. Тепер зненавидить мене ще більше. Ну й нехай.

Всіх хлопців я вже попередив про неї. Звісно, сказав, що вона мені як сестра, що батьки просто дружать і наплів всяких інших дурниць. Грізно пригрозив, хто запросить дівчину на побачення чи хоч гляне у її сторону з якимись непристойними намірами — голову відкручу. Так що вибачай, Норо, хахаля ти тут точно не знайдеш. Принаймні поки я тут.

Дні в академії полетіли. Я намагався Нору уникати як тільки міг, але, як на зло, мій найліпший друг Стефан почав зустрічатися з її подругою*. Я знав, що до добра це не доведе, адже у хлопця є зобов'язання, проте не ліз. Сам розбереться. Але через це іноді приходилося сідати разом за один столик, де звісно була і Нора.

Швидко стало зрозуміло, що вона не розказала подругам про те, що ми були раніше знайомі. Ще й як знайомі! Що ж, я теж не сказав всієї правди. За столом ми намагалися не зважати один на одного. Але кілька перепалок між нами все ж було. А як по іншому. Між нами досі повітря іскрило, і це було помітно неозброєним оком.

Скільки б я не намагався викинути цю шалену крихітку зі своєї голови — нічого не виходило. Вона мені снилася майже щоночі і у цих снах було дуже далеко до пристойності. Дівки в Роялті клабі не допомагали взагалі. Чим більше вони до мене липли, тим сильніше мене від них нудило. Як пороблено було.

Ні, звісно, я намагався ніяк не видати те, що Джеральд Стівенсон по самі вуха у багні. Нема чого комусь знати, що і у мене є серце, яке  здатне на почуття. І його цього літа вкрала одна мала спокусниця, а я все зруйнував.

Щодня і щоночі я прокручував у голові, що б було, якби я все-таки не оступився тоді? Були б ми зараз парою? чи можна якось повернути все назад? Якщо так, то яким чином? Відповіді на це питання в мене не було. Я не знав, що зробити, щоб Нора мене пробачила. Тому навіть не намагався робити якісь кроки їй на зустріч. Просто намагався уникати дівчини, і сподівався, що одного дня все пройде, як і не було.

Нора

Моя подруга Ліса почала зустрічатися зі Стефаном Блеком. Я була тільки За, звичайно, але через це мені часто доводилось зустрічатися з Джеральдом. І ігнорувати його виходило далеко не завжди.

От правду кажуть, від кохання до ненависті один крок. Іноді, мені здається я його ненавиджу усіма фібрами своєї душі. І оці очі хтиві, які пропалюють поглядом, і цю усмішку хитру, його манірність та зверхність, яку він навіть не намагається приховати. Краще б для мене було б, щоб він взагалі не викликав у мене ніяких емоцій. Але вже як є.

Навантаження в академії магії колосальне. І хоча оцінки були для мене не дуже важливими, бо я навчалася на платній основі, все ж пасти задніх не хотілося. До того ж я багато часу проводила з Кетті та Лісою. Дівчата були на стипендії, тож вчилися багато і часто, і я з ними за компанію.

Ехх… У всіх якісь амурні справи, а я навіть ні на одному побаченні не була. І це доволі дивно, все ж у мене здорова самооцінка, знаю, що зовнішністю природа не образила, але чомусь хлопці обходять нас стороною. Можливо, це через те, що Ліса зустрічається зі Стефаном, а їх з Джеральдом тут бояться, як вогню. Навіть не знаю. 

Все було більш-менш добре до злощасного Зимового балу. На ньому мою подругу Лісу ледве не зґвалтував один з запрошених бойовиків. До того ж виявилося, що Стефан її обманював. 

Зав’язалася бійка. Джеральд, звісно ж, кинувся у бій один з перших. Коли після всього я побачила його з розбитою губою та зчесаними кісточками на руках, мені аж недобре стало. 

Ректор, звісно, розібрався з тим ідіотом, що напав на подругу. Його мали виключити з його навчального закладу та витурити з Королівства.

Після усього пережитого, літрів виплаканих сліз та тонни заспокійливих настоїв Ліса нарешті заснула. З нею залишилася у кімнаті Кетті, тож я вийшла подихати повітрям на подвір'я академії. Навіть не переодягалася. Отак, як і була, у довгій вечірній сукні, пішла в одну з альтанок на території. Подвір'я з цієї сторони Академії було зачароване спеціально для балу, тож було тепло, як влітку. Хотілося побути на самоті та переварити сьогоднішній день.

Підійшовши до альтанки, я побачила, що з неї йде дим. Підійшовши ближче, помітила Джеральда, який курив сигарету, обережно тримаючи її з однієї сторони. По іншому і не вийшло б, адже губи були розбиті, на них досі була кров, яка трохи запеклася. Хоч би якесь цілительське заклинання застосував, а не корчив з себе невідома кого. Навіжений, та й годі.

Хлопець вже мене побачив, тож тікати було якось дивно. І не було в мене вже сил сьогодні у якісь хованки гратися. Ми дорослі люди, як-не-як.