Глава 6

Нора

Довго не могла заснути, прислухаючись до своїх почуттів. Всередині була якась дивна ейфорія. Подібні емоції в мене були в дитинстві після того, як ми з батьками ходили до Диволенду — магічного парку атракціонів. Там я завжди об'їдалася яблук у карамельному сиропі, які обожнювала, та каталася на всіх каруселях. Потім ще цілу ніч мене переповнювало щастя. От і зараз схоже відчуття. Була якась дивна теплота в грудях та… Метелики в животі? Троляча нора, це дійсно вони? Ті, про які 100 разів розповідали подруги в школі?

Схоже моя ненависть до Джеральда Стівенсона потрохи відступає. Мало того, вона трансформується в прихильність… Він дійсно починає мені подобатися і це мене бентежить. Від нього шалений магнетизм.

Так, Джер виявися не таким тупим та неотесаним грубіяном, як я все життя вважала. Ми добре проводимо час разом. Цей тиждень був однозначно одним із найкращих у моєму житті. Але це ж Джеральд! Ловелас і бабій 80 рівня! А такі ніколи не міняються. Йому не можна довіряти, головне, про це не забувати.

Зранку прокинулася від веселої мелодії будильника. Не хочу, щоб Джеральд знову бачив мене заспаною та пом’ятою. Сьогодні я одягнула рожевий купальник із рюшами на ліфі без бретелей, поверх нього — довгу білу сукню з квітковим принтом внизу. Вона була вільного крою, з відкритими плечима. Волосся злегка підкрутила. Мама навчила мене завивати локони магією ще в сьомому класі і я вельми вдячна їй за це. Образ вийшов ніжний та романтичний.

Наполегливий стукіт у двері. Джеральд тут як тут. У смугастій футболці та білих лляних штанах він нагадував капітана далекого плавання. Гарячий! З таким можна відправитися хоч на край світу. Ох, знову думки десь не туди.

— Привіт, крихітко. Виглядаєш — шикардос!

Джеральд навіть обійшов навколо мене, щоб роздивитися з усіх сторін.

— Досить підлещуватися, містер «Всі дівчата від мене в захваті».

— Сьогодні ми поїдемо на безлюдний пляж.

— Звучить страшнувато.

— Не переживай, зі мною можеш нічого не боятися, — грайливо підморгнув мені хлопець.

— Тепер впізнаю самовпевненого Стівенсона.

На острів ми потрапили за допомогою магопорту, який був у готелі. Це такий винахід магів та науковців, що міг миттєво переміщувати людей на невеликі відстані до 5 кілометрів. Нагадував він звичайну кабінку з кнопками. Вибір місць, у які можна було переміститься був обмежений. На одній із кнопок була назва острова, на який запросив мене погуляти Джеральд.

Флаверіна.

Острів безлюдний, там постійно ніхто не живе, проте власники нашого готелю його трохи осучаснили. Пляж облагородили, поставили бар та лежаки, також на березі побудували закриті альтанки, у яких можна було за окрему плату залишитися з ночівлею. Це був улюблений пляж багатьох парочок, адже романтичніше місце було важко придумати.

Щойно ми вийшли з магопорту я ахнула. Яка краса! Такого неймовірного кольору моря я ніколи в житті не бачила. Кришталево чиста бірюза, фантастично гарна. У поєднанні із чистим безхмарним небом, білим піском на пляжі та зеленими пальмами все виглядало дивовижно.

— Ну як? Подобається? — спитав Джеральд.

— Тут така краса! Нереальна! І чого наші батьки їздять на якісь нудні екскурсії в музеї, коли тут такі краєвиди?! Це ж казка наяву!

— Не знаю, можливо, з віком усі стають більш нудними. А може то профдеформація. Дипломати мають і відпочивати солідно, — засміявся Джер. — Ніякого голого торса та пляжних шортів.

— Можливо, — погодилася я і задумалася. Я дійсно ніколи не бачила, щоби батько плавав у морі. Мама також не дуже полюбляє лінивий відпочинок, вона за актив і нові враження. — Через те я і досі не вмію плавати. Нікому було навчити.

— Серйозно? Мала, це треба терміново виправити. Так тому й бути, я буду твоїм інструктором.

— Це просто привід мене облапати? — не повірила я в щирість намірів хлопця.

— Ти що-о? — округлив очі Джеральд. — Я взагалі ще цнотливий, точно тобі кажу.

— Ага, звичайно, — закотила я очі.

— Ну може було один разочок десь колись, але то все в минулому. Я джентльмен на всі 100 %.

— Які в нас плани на сьогодні, джентльмен? — зі сміхом у голосі запитала я.

— Спочатку ми поснідаємо на пляжі, потім, поплаваємо в цій чудовій водичці, а ввечері — сюрприз.

— Я не люблю сюрпризи.

— Повір, цей тобі сподобається.

На пляжі нас чекав справжній пікнік. Не знаю, коли Джеральд встиг усе це організувати, проте нас на низькому столику був накритий ідеальний для мене сніданок. Там була ароматна холодна кава з льодом та вершками, солодка полуниця в шоколаді, банани та ванільні вафлі. Усе було таке яскраве і смачне. Я оцінила 

А потім ми пішли у воду. Коли я зняла свою сукню і залишилася в самому лише купальнику, Джеральд аж присвиснув.

— Крихітко, ти знаєш, що ти стала супер сексуальною? — заграв бровима хлопець.

— Не буди в мені звіра, Джере, — відрубала я.

— Ото ти злюка, уже й комплімент не можна сказати. Ходімо. Чемпіон із плавання покаже тобі майстер-клас.