3

3

Ольга кинулася на те місце, де щойно заходили в інший світ - світ чарівності та загадковості.

Але нічого. Там було лише повітря чи просто порожнеча, наповнена тим, чим ми дихаємо.

- Як я можу покохати ще, якщо я вже тебе кохаю? - звернулася вона до порожнечі, але відповіді не почула. - Що ж... Ти мені хотім сказати, що треба жити далі, а не вбиватися через втрату... а ще... ти показав мені, що в тебе все добре. Отже. Я повинна... але не можу... влаштовувати своє життя. Так з чого почати? Так... саме зі сну. Ніщо не допомагає краще, як сон. Як простий на перший погляд, але такий цілющий сон. Бо можна забутися уві сні. Забути про всі свої проблеми. Авжеж, якщо не сняться кошмари, тоді прийдеться звернутися до лікаря... до навченого та досвідченого фахівця. Але зараз я можу справитися сама. Тому просто спробую знову заснути. На добраніч, Павло! Прощавай! Хай тобі щастить у твоєму світі кристалів!

Ольга заснула. А в ранці почала робити звичні для неї справи, те, що від неї очікували інші, але все це сприймала з іншим сенсом, з іншими висновками.

"Павло хотів, щоб я стала щасливою та прожила щасливе життя, отже, я постараюся. Я постараюся бути щасливою. І почну зі себе. Я перестану засмучуватися. Я спробую наповнити себе ще чимось. Треба постійно навчатися, розвиватися, наповнювати себе, тоді ми стаємо більш цікавими для оточуючих, бо можемо поділитися з ними часткою себе. Чи то знання, чи то наша мудрість, чи пройдена через наші думки якась ситуація. Так. Саме так. Сконцентруюся на собі та на своєму розвитку, тоді забуду про цей смуток через втрату тебе, Павло" - Ольга постійно розмірковувала що треба жити далі та насолоджуватися своїм життям, не втрачаючи жодної митті, жодної хвилини свого життя.

Життя безцінне.