Протилежності

2

- Олю, прокидайся! - покликав хтось сплячу дівчину.

Ольга відкрила очі: перед нею стояв Павло з прозорими крилами.

- Павло?.. - здивувалась Ольга, побачивши його.

- Пішли зі мною. Я покажу тобі світ кристалів...

Перед ними поплив вертикальний простір - і вони опинилися перед світом, в якому були лише кристали.

Але яких кольорів?

Синій, зелений, фіолетовий, рожевий, червоний, жовтий, золотистий, блакитний....

Будь-яких кольорів.

Павло взяв Ольгу за руку та провів її у цей світ.

Там у безлічі цих кристалів вони бачили своє відображення у площинах, розміщених під різними кутами, охоплених гранями різної кількості у різних кристалів.

Краса та захоплення, захопленість від цього виду не знали своїх меж.

Зображення зачаровувало та давало відчуття якоїсь казки.

- А можна я залишуся тут? З тобою? - запитала Ольга.

- Ні. - коротко відповів Павло.

- Але ж...

Ольга нерішуче подивилася в очі янгола, який був так добре схожий на Павла.

Нарешті вона набралася рішучості та сміливо промовила:

- Я тебе кохаю

- Я знаю. Я це відчув одразу, коли помер.

- Тоді дозволь мені тут залишитися.

- Я тебе кохаю, тому не дозволю, бо в тебе попереду довге щасливе життя, але не зі мною. Ти хоч не забудеш мене, але зможеш покохати ще. Хай тобі щастить! Прощавай, Олю!

І Павло повернув Ольгу до її кімнати.

Tetiana Bila

Подобається

#5674 в Любовні романи
#1289 в Любовне фентезі
#683 в Містика/Жахи

У тексті є: кохання до янгола, незвичайне, кристальний світ

Відредаговано: 08.06.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись