Протилежності

           Протилежності

          Пролог

Кетрін  дівчина, що народилася з телефоном в руках, як говориться.  Зета  -- її сестра близнюк, яка є дівчині повною протилежністю.  Їм обидвом по 15 років, але в кожної мрії є різними. Одна хоче стати відомою програмісткою, через що більшість часу проводить в соц-мережах і комп'ютері. Інколи дівчина працює в програмі С++, в той час, як її сестра пише книжку. Близнята з багатої родини і тому з коштами, з одягом, з різними приладами, з усім проблем у них нема. Вони двоє є народженими геніями у своїх мріях, проте кожна у свій час не забуває про відпочинок і оточення. Що ж, думаю зрозуміло, що учаться вони в одному класі, в одній школі, але компанії в них різні. І самі сестри одна з одною взагалі не спілкуються. 

        Початок.

-- Мамо, мені потрібен сьогодні пан Жан, щоб забрав мене з вечірки після півночі. - гукнула з кухні Кетрін.

-- А хто сказав мені, що ти підеш на вечірку? - здалеку відповіла жінка, яка вже наближалася до своєї доньки.

   Їхня мама була старшою жінкою, проте хоч роками їй було вже за 40, виглядала доволі молодо. А все через те, що витрачало не мало грошей на різні процедури і таке все, але також багато заробляла, працюючи зі своїми чоловіком в їхній компанії по виробленню меблів. Це була найпопулярніша фірма меблів DUGAM.

-- Як це хто сказав?! А що я не можу піти на вечірку до Хлої?

-- А що можеш?

-- Мамо! - розгнівалася дівчина.

-- Пан Жан мусить тебе забирати уже втретє за тиждень. Як я розумію в понеділок і вівторок ти також гуляла на вечірці Хлої?

-- Так, в неї батьки поїхали на тиждень відпочивати, от і ми тусимо кожного дня. - спокійно відповіла Кетрін.

-- А як же школа? Уроки?

-- Мамо, ти ж знаєш, що в мене з інформатики все прекрасно. І я доречі вже найняла кілька людей для створення нової програми.

-- Ти надумала створити нову програму, хоча ще учишся в школі? Ти взагалі про що думаєш! Ти просто мусиш вчитися і все!

-- Інші батьки б раділи, що їхні діти такі розумні. 

 Жінка почула в голосі доньки злість і смуток водночас. Мама підійшла до донечки і взяла її за руки:

-- Кетрін, тобі тільки 15, ти не повинна вже починати працювати і вчитися. Я не хочу, щоб ти спала по 2 години, а потім зранку замазувала тоналкою свої синяки під очима. Я люблю тебе, сонечко.

-- Тоді пусти мене на вечірку.

-- От знову ти за своє! А коли ти поспиш нарешті?

-- В мене є чіп, тому все нормально. 

-- Оххх, зрозумій, який би цей чіп не був хороший, набагато краще буде, якщо ти просто поспиш.

   В цей момент на кухню зайшла Зета.

-- Доброго ранку! - ледве вимовила вона.

  Доки дійшла до кухні дівчина кілька разів вдарилася в стіну, що було не дивно, коли цілу ніч пишеш нову історію.

-- А ти скільки спала? - мовила матуся до Зети.

-- 2 години.

-- Горе мені з вами, ви так здоров'я собі попсуєте! Зето, а ти хоча б чіп маєш? - стурбовано запитала матуся.

  Зета, хоч була надзвичайно сонна, миттю збудилася і серйозно відповіла:

-- Я не збираюся носити ці дурнуваті прилади! Ще не знати, як вони на здоров'я вплинуть! Може тільки погіршать?

-- Та що ти говориш, безсовісна! Чому ти так наїжджаєш на нові технології, ніби твої зарипані книги можуть зробити щось краще! - обізвалася зі злістю Кетрін.

-- Я безсовісна? Ти взагалі цілими ночами вештаєшся по різних тусовках і приїжджаєш вночі п'яною, а потім годинами теринькаєш на тих клавішах! 

-- Дівчата! Може ви заспокоїтеся? Ви сестри, чому ж не можете ніяк поладити? - голосно сказала жінка.

  Обидві винуватці сварки замовчали. Проте слухати нотації ні одна з них не збиралася. Кетрін швидко вибігла з кімнати, взяла в прислуги рюкзак, побігла з будинку і скочила в машину водія Жана.

  Зета натомість залишилася в кімнаті і не знала, що мовити. Їй було соромно, що мільярдна сварка відбувалася перед мамою. Жінка ж заспокоююче поглянула на дівчинку.

-- У вас двох вибуховий характер і хоч ви неймовірно різні, в ту ж мить схожі, як дві каплі води, і ти це знаєш. Тобі потрібнен буде пан Дак?

-- Ні, тільки забрати зі школи і все.

-- Знаєш, Кетрін я зупинити не можу з її гулянками, а тебе попробуй випхати кудись, окрім школи і будинку. - смішно зауважила мама.

  Зета мимоволі посміхнулася.

-- Вибач, матусю. Я просто не люблю оце все, що вона. - сказала Зета і обійняла матір.

-- А вона не любить те все, що любиш ти. 

-- Ага. Ой! - скрикнула дівчина і побігла по ранець.

  На годиннику була 8:25 година. За 5 хвилин почнуться заняття. І як кожного ранку Зета летить запізнюючись, а Кетрін знову приїхала вчасно.

-- Вибачте за запізнення! - мовила Зета вбігаючи в клас.

  Була математика. Предмет, який снився дівчині тільки в кошмарах. Пані Грибунська, яку часто називали діти Грибком, поглянула на дівчину серйозним поглядом.

-- Могла б сказати доброго ранку, а ні кожного ранку забувати, що такі слова існують. Сідай за парту, зараз підеш до дошки.

   Так було кожного ранку. Зета запізнювалася і йшла до дошки, в той час, як Кетрін сиділа на першій парті і насміхалася з сестри, бо їй математика була люба до серця.

  Зета поспішно сіла за третю парту біля вікна. Хлопець, що сидів позаду неї постукав її по плечі і тихенько мовив:

-- Ви знову посварилися?

  Зета повернула до нього голову і по звичці кивнула. Це був Вадим, її хлопець. Синьоокий красень шатен з сліпучою усмішкою. З ним вона зустрічалася вже рік. Хтось може сказати, що починати зустрічатися з хлопцем в 14 років рано, але вони вам відкажуть, що вже не той вік. Натомість Кетрін у виборі хлопців була іншою. Її вони не цікавили взагалі, бувало, що кілька разів поцілується з якимсь хлопцем на вечірці в Хлої, але вона й ім'я його не запам'ятає не те, щоб з кимось зустрічатися, та ще й рік.