4 Глава Травень 2015

   Сонце виблискує в соковито-зеленому листі дерев. На вулиці приємно та свіжо після нічної грози. Діти веселі та радісні у вишиванках з квітами йдуть на останній дзвінок.

      Аня у вільній мережаній літній сукні, вже з доволі круглим животиком, стоїть серед вчителів. Її учні закінчили третій клас. Неначе мама, вона хвилювалася за кожного свого учня, вона любила своїх школяриків, адже вони завжди ділилися з нею своїми дитячими радостями та розом вирішували шкільні проблеми. Діти довіряли та любили її. А тепер у них нова вчителька… Анні трішки сумно, але відчувши легенькі поштовхи, вона вмить прогнала сумні думки.

      Після урочистої лінійки учні підбігли до своєї Анни Юріївни усім класом. Діти їй дарували квіти та цукерки, розпитували про самопочуття, просили приходити до них в школу вже з дитинкою.

 - Ми будемо гратися в вашою дитинкою!

 - І доглядати за нею!

 - А ще будемо возити її в колясці!

 - Ви тільки приходьте до нас!

- Обов’язково приходьте! – наперебій викрикували дітки.

- Гаразд, мої любі, буду приходити, – ледь стримуючи сльози промовила Аня. – А ви пообіцяйте, що будете гарно вчития й слухати Лесю Ігорівну.

 - Обіцяємо! – хором закричали учні.

     Сповнена радісних емоцій Аня з Надією неспішно йшли парком.

 - Бачиш, як люблять тебе учні, – промовила Надія, горда за свою доньку.

 - Так, і я їх дуже люблю… - сумно сказала Аня.

 - Не журися, так завжди буває, коли розлучаєшся з своїм класом. Але час не стоїть на місці й прийдуть нові учні, а  коли вийдеш з декрету, то в тебе ще будуть інші класи.

 - Знаю, але це мій перший набір, тому так сумно з ними розлучатися.

 - Так, це сумно, – погодилась Надія, пригадавши своє перше керівництво й додала. – Зайдеш до нас, я спекла сирник?

 - Гаразд,  – усміхнулась Аня. – Ти завжди знаєш чим мене втішити.

   Аня мала народжувати на початку черня, тому попросила Ліду допомогти їй купити усе необхідне в пологовий будинок. Вони з великим возиком ходили по супермаркету й розглядали дитячий одяг.

 - Ось, подивись, який гарний чепчик, – захоплено промовила Ліда. – А он тут і повзунятка є.

 - Дійсно гарні, беремо, – зраділа Аня й глянула на список. – Так, ще потрібно купити пеленки, шкарпеточки, вологі серветки та підгузники. 

   Коли все по списку було придбано, Аня зателефонувала Владу.

 - Привіт, коханий, ми вже все купили. Можеш приїхати й забрати нас з Лідою? – запитала вона.

 - Звичайно, зараз буду.

  Влад завантажив в авто величезні пакети з покупками.

 -  Пропоную піти в якесь кафе пообідати, що скажете, красуні? – усміхнувся він.

 - Підтримую, – озвалася Аня.

 - Я теж, але ще зателефоную Ростику, – сказала Ліда.

 - Звичайно, – промовив Влад. – Давно ми вже не виходили кудись разом.

     Вони розмістилися на терасі кафе на площі Ринок. Смачні страви, цікаві розмови, веселі спогади, гарна компанія та затишна місцина створювали гарне враження… Так добре інколи забути про усі проблеми й насолодитися такими простими та приємними моментами.

 - До речі, - Аня, хитро перезирнулась з чоловіком й звернулася до брата, - офіційно просимо табе стати хрещеним для нашої донечки.

 - З превеликим задоволенням, – усміхнувся Ростик. – А хто ж буде моєю кумою?

 - Настя, звичайно, – константувала Аня. – Але вона поки що про це ще не знає.

 - Ой, відчуваю, що скоро дізнається, – розсміялась Ліда. – Он вона вже біжить до нас.

     Аня швидко обернулася й дійсно, до них на всіх парах бігли Настя з Артемом.

 - Привіт! – ще здалеку помахала вона рукою.

 - Привіт! – обіймаючи подругу, зраділа Аня. – Звідки ви тут взялись!

 - Та от вчора приїхали в гості до моїх батьків, – говорила Настя. –  Юлясю залишили з бабусею та дідусем, а самі вирішили трішки погуляти і Артем вас помітив.

 - Сідайте до нас, – запропонував Влад.

 - З радістю, – усміхнулась Настя й глянула на Аню. – Ну ти вже й колобочок. Вже останні тижні?

 - Так, – закивала головою Аня. – А ми тебе якраз згадували.

 - Справді, чому? – здивувалась подруга.

 - Та от хочу, щоб ти стала хрещеною для нашої дитинки, – повідомила Аня. – Що скажеш?

 - Ура! Я дуже рада, дякую! – Настя обійняла Аню.