3 Глава Березень 2015

   Минув місяць з цієї злощасної ночі. Увесь цей час Аня провела в лікарні на збереженні, оскільки після пережитого потрясіння виникла загроза викидня. Ночами їй часто снились жахіття, але завдяки турботі лікарів, психолога та безмежній підтримці рідних вона пішла на поправку.

      Влад увійшов у палату з великим оберемком квітів.

 - Привіт, кохана, – він передав їй букет й ніжно поцілував. – Ти вже готова?

 - Так, нарешті додому, – радісно промовила вона.

   Вдома на Аню чекав невеличкий сюрприз. З нагоди її виписки усі рідні зібралися й влаштували  свято. За святковим столом сиділи її батьки, брат з сім’єю, Марчаки, батьки Влада, навіть бабуся з дідусем приїхали з Золочева.

    Усі ще не могли пережити ті моторошні події. Влад після тієї ночі став більш обережний, тому, поки Аня була в лікарні, він за допомогою Гната провів у квартирі сигналізацію. Влад розумів, що грішно так думати, але він радів, що той покидьок загинув, інакше би точно придушив його власними руками.

    У Юри після пережитого стався сердечний напад, але все щасливо обійшлося. Надія також тяжко пережила ті моменти, адже хвилювалася за доньку і за чоловіка. Жінка розуміла, що в її силах лише молитися, тому постійно відвідувала церкву та давала на службу Божу за здоров’я.

    Роман та Олена, по старій дружбі, підключили кращих гінекологів для Ані та кардіолога для Юри.

    Тепер, коли вже ті страшні дні залишились позаду, усі з полегшенням зітхнули. Ніхто не хотів згадувати поганих моментів, тому розмовляли лише про добре. Розпитували Аню про дитину, її самопочуття. Вона показувала рідним фотографії з УЗД, де видно спершу маленьку цяточку, потім ембріончик, а на останній – маленьке дитятко, яке смоктало пальчик.

 - До чого техніка дійшла! – дивувалася Владова бабуя Галя. – Дитина ще в животі, а її вже видно на фотогрвфії.

 - Тепер ніякої роботи та лишніх навантажень, – промовив до дружини Влад.

 - Я себе чудово почуваю і планувала ще попрацювати, – обурилась Аня.

 - Не переживай, доню, твої учні в надійних руках, – усміхнулась Надя.

 - Але я думала, що доведу їх до кінця третього класу… - набурмосилась Аня.

 - У тебе ще все життя попереду і буде час, щоб працювати й проявити себе, –промовила Олена. – Але зараз на першому місці ваша дитина. Повір – це головне.

     Аня знала, що колись Олена втратила дитину через нещасний випадок. Вона помітила біль в її очах. Важко уявити, що відчуває жінка, яка втратила дитину. Це постійна порожнеча, яка назавжди залишається в часточці материнського серця й ніхто і ніщо не може її заповнити.

 - Гаразд, – погодилась Аня. – Але на останній дзвоник я все таки прийду.

 - Обов’язково, – усміхнулась Надія.

  Після того, як усі розійшлися, Влад та Аня розмістилися на своїй улюбленій лоджії з горнятками запашного чаю.

 - Як добре вдома… - солодко потягнулась Аня. – Я так заскучила за усім цим.

    Влад пересадив її собі на коліна й пригорнув до грудей.

 - Добре, що з тобою та малечею все гаразд, – сказав він, цілуючи її скроню. Влад нічого не розпитував у Ані про викрадення, оскільки тоді вона була дуже слабка й лишній стрес міг нашкодити дитині. Але тепер, коли вже все добре, можливо Аня захоче щось розповісти, вилити душу. – Хочеш поговорити про те, що тоді відбулося? – обережно запитав Влад.

 - Не знаю…  - тихо промовила вона, дивлячись в нічне небо. – Мені ще сняться нічні кошмари. Кожної ночі я знову і знову переживаю той момент. Завжди хочу втекти, але він постійно наздоганяє… Він схоплює мене… - Аню аж пересмикнуло, коли вона пригадала, як Руслан поцілував її. – Це так жахливо…

 - Він щось зробив тобі? – Влад весь напружився, сильна злість охопила його, але він старався бути спокійним щоб не налякати дружину.

 - Ні, лише поцілував… Це було так принизливо та гидко…  - одинока сльоза покотилася по її обличчі. – Мені так неприємно й соромно…

 - Тобі немає чого соромитись, кохана. Це вже все в минулому. Він тебе більше ніколи не образить.  Влад повернув її обличчя до себе й ніжно поцілував, – більше не думай про це.

 - Я тебе кохаю, – Аня обійняла його за шию.

 - А я тебе, – цілуючи її, промовив Влад.

   Після тієї розмови Ані стало легше, адже Влад завжди оберігає та підтримує її, з ним їй нічого не страшно. Заспокоєна, вона так і заснула в нього на руках. Влад обережно переніс дружину в спальню, скинув з неї лишній одяг, вкрив теплою ковдрою й пригорнув до себе. Вдома, в обіймах коханого ні цієї ночі, ні наступних їй більше вже не снились жахіття.