3 Глава Грудень 2012

    Наближався день святого Миколая. Батьки заполонили магазини іграшок у пошуках подарунків для своїх діток, а закохані блукали по місті за подарунками для коханих. По місту кружляли дрібні сніжинки, розносячи святковий настрій.

     Напередодні свята Аня прикрасила подрунок для Влада синім бантиком й взялася до пакування подарунків для своїх похресників та Зорянки. Вона купила для племінниці ляльку з набором різноманітного одягу та пакунок цукерок з фруктами. Для Андрійка придбала теплу кофтинку і машину, а для Юлічки нарядну суконочку й м’якого іграшкового зайчика. Усі подарунки вона розклала у паперові пакети й задоволено усміхнулась. Аня любила отримувати подарунки, але ще дужче вона любила їх дарувати іншим.

     Аня прокинулась зранку й рукою намацала під подушкою подарунок. Хоч вони з Владом вже давно дорослі, але класти подарунки на Миколая під подушку  стало їхньою традицією. Вона витягнула пакунок й відкрила коробку, де лежав новенький мобільний телефон.

 - Тобі подобається? – запитав Влад, спершись на руку.

 - Дуже, – у захваті помовила вона. – Дякую. Тепер дивись на свій подарунок.

 - Зараз, – Влад витягнув згорток й розв’язав синю стрічку. – О, гаманець. Дякую, мені якраз такий потрібно.

                                                      ****

     Кінець року завжди багатий на різноманітні події. В Ані було їх аж три. По-перше, кінець чверті в школі, хоч оцінки першокласникам не ставили, але все ж підсумки навчального процесу потрібно провести. По-друге, шкільний ранок, що припадав на двадцять друге грудня, тобто день іменин Ані. По-третє, корпоратив-маскарад, святкування якого має відбутися двадцять сьомого числа.

    Тематикою шкільного виступу слугувала казка «Рукавичка». Всі дітки одягнені у костюми різних звірят розповідали свої слова, декламували вірші, співали та танцювали. Під час виступу проводились різноманітні конкурси для дітей та їх батьків. На завешення вистави святий Миколай, який за сценарієм і загубив рукавичку, вручив діткам солодкі подарунки.

     Аня радісна поверталась додому з роботи й ще раз пригадала події сьогоднішнього дня. Шкільний ранок пройшов чудово, діти виступили на «відмінно». Дирекція школи та батьки, які були присутні на виступі, задоволено дивились виставу та плескали в долоні першачкам, а коли прийшов Миколай з великою торбою подарунків, то діти аж стрибали від радості. Надія також була присутня на святі й з гордістю дивилась на свою донечку, адже було видно, що учні дуже її люблять.

     Після уроків у вчительській Аня з мамою накрили стіл й разом з колегами відсвяткували іменини. Вчителі поважали Аню за її наполегливість, старанність та доброзичливість. Вона відразу влилася в їхній колектив й стала його невід’ємною частинкою.

     Анна переступила поріг квартири й відразу відчула приємний ароат вечері.

 - Владе, ти вдома? – здивувалась вона, коли на зустріч вийшов чоловік.

 - Так, я приготував вечерю, – сказав він й міцно її обійняв. – Чекатиму на тебе в лоджії.

     Світло вимкнене, а десятки свічок та кольорові гірлянди освічували лоджію. На круглому столику стояв розкішний букет з різних квітів та два прибори.

 - Як гарно… - промовила Аня.

 - Сідай, а я принесу страви.

     Вони вечеряли тушеною телятиною з овочами й пили червоне вино. Аня розповіла про виступ своїх першачків та відмічання іменин в колективі, а Влад про свій день на роботі.

 - Дякую за смачну романтичну вечерю, – усміхнулась вона.

 - Дякую, що ти в мене є.  Влад взяв її руку й поцілував долоньку.

    Вони загасили свічки, поприбилали зі столу й помили посуд.

 - А тепер ходімо в спальню, там на тебе чекає подарунок, – стишено промовив він. На ліжку лежала ніжно-блакитна мережана білизна. Аня провела по ній рукою.

 - Вона чудова, дякую.

 - Надіюсь, ти її одягнеш сьогодні, – промовив Влад, його очі горіли бажанням.

 - Звичайно, – кокетливо промуркотіла вона. – Але спершу прийму душ.

 - Гаразд, я почекаю тебе тут.

     Аня взяла білизну та пішла у ванну. Влад включив музику, приглушив освітлення в кімнаті, роздягнувся й ліг на ліжко.

  Після водних процедур Аня одягла мереживо, накинула атласний халатик й зайшла у спальню. Повільними рухами вона розв’язала пасок й скинула халат, підійшла до ліжка й наче кічка, граційно підповзла до Влада. Він пожирав її очима, нестерпне бажання охопило обох. Одним швидким рухом Влад перекинув Аню на спину й припав до її губ палким поцілунком. Він швидко звільнив її від білизни. Його руки пестили її груди, живіт, стегна, розпалюючи ще більше бажання. Поцілунки ставали пристраснішими, тіла перепліталися у взаємних обіймах та ласках і з’єдналися у нестримному пориві, заносячи їх в круговерть насолоди.

 ****