4 Глава Березень 2012

      Пари закінчились й Аня поспішала в гуртожиток. По дорозі її наздогнала Мар’яна.

- Йдеш у гуртожиток? – запитала Аня.

 - Так, а ти їдеш сьогодні додому?

 - Ага, завтра ж восьме березня – вихідний, а в п’ятницю в нас лише лекції, тому я відпросилась. А, ти?

 - Я залишаюсь, – сумно мовила сусідка. – З хлопцем я розійшлася, тому додому не поїду.

 - Шкода, а може ще помиритесь?

 - Ні, я зраду не вибачу ніколи! – з болем сказала дівчина.

 - Все в тебе буде добре, ось побачиш. Просто треба перечекати чорну полосу.

     Аня приїхала на Львівський вокзал.

 - Привіт! – до неї йшов усміхнений Влад.

 - Привіт, – цілуючи його, прмовила Аня. Він взяв її дорожню сумку й вони попрямували до його «БМВ».

 - Залишишся сьогодні в мене? – запитав Влад, пристрасно глянувши на неї.

 - Гаразд, тим більше мої батьки навіть не знають, що я приїхала.

 - Тоді пропоную заїхати в супермаркет й щось купити на вечерю.

   Вони взяли великий візок й пішли по просторах «Ашану» на пошуки їжі. Набравши повно усяких делікатесів та смаколиків, закохані поїхали додому. Влад хотів приготувати сам вечерю, але Аня вирішила допомогти. Спільними зусиллями вони зробили грецький салат і запекли рибу з овочами. Вечеряли у вітальні з свічками та білим «Шардоне». Звучала приємна музика, Аня задумавшись, повільно пила вино. 

 - Про що думаєш? – запитав Влад.

 - Та так, про майбутнє, – усміхнулась вона.

 - Про що саме?

 - Думаю, що час летить дуже швидко, скоро ми одружимось, а через рік я закінчу універ, потрібно шукати роботу…

 - І в чому проблема?

 - Та ні в чому, просто в мене розпочнеться нове доросле життя…

 - Так, погоджуюся, що вже не буде так, як було, – підтвердив він. – Ми станемо сім’єю, а ти станеш Артимовською і ми багато часу будемо проводити разом, потім в нас народяться діти… Хіба ти цього не хочеш?

 - Хочу, дуже хочу…

 - Попереду нас чекає багато нового й цікавого.  Влад поцілував її пальці й глянувши в очі, сексуально промовив. – А зараз пропоную разом прийняти ванну й продовжити задоволення у ліжку.

 - О, від цієї пропозиції я точно не можу відмовитись, – грайливо промовила вона.

     Ароматна піна огортала їхні тіла. Влад намилив губку й провів по її ніжній шкірі. З задоволенням він помив Аню, не оминаючи жодного міліметра її спокусливого тіла. Потім швидко помився сам й, загорнувши кохану в м’який рушник, поніс в ліжко. Ніжні поцілунки, пестощі, обійми… Жар пристрасті й бажання розливався по їхніх тілах нестримною палаючою лавою, даруючи блаженство й насолоду.

    Анну розбудив приємний аромат кави. Вона накинула на себе сорочку Влада й зайшла до кухні. Дівчина підійшла до коханого ззаду й обійняла за талію.

 - Ти вже прокинулась, – обернувся до неї Влад. Помітивши  на ній свою сорочку, що ледь прикривала стегна, його охопило бажання. Він міцно обійняв та поцілував її. Від пристрасного поцілунку їй запоморочилося в голові й підкосились ноги, тому Влад посадив її на стіл. – Пропоную перейти у спальню, - прошепотів він.

 - Ні, ні… - відриваючись від нього, усміхнулась Аня. – Я прийшла пити каву, а не займатися коханням.

 - Одне одному не заважає… - цілуючи її, промовив Влад.

 - Владе, перестань… - простогнала вона.

 - Ну, добре, але ти мені винна, – хитро промовив він. – Спокусила мене своїм виглядом і відмовляєш.

- Ми все наздоженемо…

 - О-о-о, повір я візьму це під свій контроль, – блиснув очима він. – Давай будемо пити каву й снідати, а то й справді охолоне.

     Після сніданку й душу на Аню чекав сюрприз. Вона саме одяглася, коли до кімнати зайшов Влад з великим букетом кольорових тюльпанів.

 - Вітаю, Рижинко з святом, – він вручив їй букет та маленьку коробочку.

 - Дякую, – обійняла його Аня, а потім вдихнула весняний аромат квітів, обережно поклала їх на ліжко й відкрила коробочку. Сережки-капельки з великими смарагдами дуже пасували до її каблучки.

 - Вони чудові! – у захваті промовила вона.

 - Як і твої очі, –  усміхнувся Влад.

     Додому Аня потрапила десь під обід, але увечері вони з Владом мали знову зустрітися, адже він замовив для них столик у ресторані.

  На вечерю Аня одягла темно-зелену сукню, розпустила волосся й зробила легкий макіяж. Каблучку вона ніколи не знімала, а нові сережки ідеально пасували до сьогоднішнього образу.

 - Яка ж ти красуня… - зачаровано промовив Влад. Вечеря проходила в романтичній атмосфері. Лунала спокійна музика, навкруги приємне тьмяне світло, на столі свічки, живі квіти, вино й смачні страви.