ІV Розділ 1 Глава Жовтень 2011

    Аня сиділа в аудиторії на лекції й розглядала пейзаж за вікном. Жовто-багряне листя красувалось на деревах, сонце дарувало своє тепло, а безхмарне синє небо зачаровувало бездонною красою. «Скоріше б вже закінчилась ця нудна лекція…» - думала вона. Коли продзвенів дзвоник, студенти миттю покинули їхню альма-матер. Попереду вихідні, чудова погода і це основне, що їх цікавило.

     Аня з Владом вже зустрічається два місяці, але своїм домашнім ще нічого не розповіла, хоча була впевнена, що батьки здогадуються про їхні стосунки. Та вона офіційно про це не говорила, а вони й не розпитували. Ростик усе дізнався від Влада, оскільки він не міг більше приховувати свої почуття від друга. Спершу Ростик трохи поскандалив та за допомогою Ліди швидко втихомирився. Аня також поговорила з братом й розповіла про своє кохання до Влада. Зрештою, Ростик заспокоївся, адже й сам неодноразово помічав дивовижні зміни, які відбулися з Владом. Він повністю змінився, став спокійним, виваженим, а головне був щасливий сам та робив щасливою Аню. Влад був дуже уважним до неї, приносив усякі подарунки та приємні несподіванки.

     Одного вечора, коли вони гуляли вечірнім містом і згадували шкільні часи, Аня наважилася й розповіла Владу про Руслана Пилипчука й злощасну Новорічну вечірку та психологічно-емоційні наслідки, які залишились після цього. Вражений розповіддю Влад ще більше почав оберігати й цінувати її. У їхніх стосунках він ніколи не переходив межу дозволеного, хоч інколи було дуже важко контролювати себе та Влад розумів, що поспішати в даній ситуації не можна.

Аня вийшла на вулицю й вдихнула свіже повітря. «Пахне осінню… - подумала вона, - Чудова пора…»

 - Аню! Ань, привіт! – до неї наближалась Настя. На сьомому місяці вагітності вона ще доволі швидко пересувалася. Круглий животик та рум’яні щічки робили її дуже милою.

У зв’язку з вагітністю Настя перевелася на індивідуальну форму навчання й тому тепер вони бачились дуже рідко. Подруги часто дзвонили одна одній, але Аня так і не розповіла їй про Влада. Аня вважала, що про таке краще говорити при зустрічі.

 - Привіт! – поцілувала в щоку подругу Аня. – Як ти?

 - Як бачиш, – погладила себе по живоні вона. – Все росту та росту.

 - В твоєму випадку так і має бути. Вагітність тобі до лиця.

 - Так, так, одна краса, – скептично промовила вона. –  Якби ще не ходила, як той слон, то взагалі б було чудово, але то все таке. Краще розкажи, як ти?

 - В мене все просто чудово!

 - Та я помітила, що ти вся світишся, як новорічна ялинка. Розповідай, хто він? Я його знаю?

    Аня взяла Настю під руку й вони поволі пішли в напрямку озера.

 - Знаєш, – хитро глянула на подругу Аня. – Дуже добре знаєш…

 - Ти мене заінтригувала, швидше кажи хто це?

 - Влад.

 - Влад…Цей самий Влад? – здивувалась Настя. – Цей Влад, що друг твого брата? Влад, що в Америці?

 - Так, цей самий Влад, – константувала Аня.

 - Ну, ти даєш… Так, мені треба щось поїсти, а то я аж розхвилювалась, – промовила подруга. – Йдемо на піцу і ти мені все детально розкажеш.

Дівчата вмостилия в затишному кафе й Аня розповіла Насті про виникнення їхньої історії кохання.

 - Та-а-ак, все наче в кіно… - зачаровано промовила Настя. – Я така рада за тебе. Нарешті й ти знайшла своє щастя.

 - Так, ми дуже кохаємо одне одного, – усміхнулась Аня.

 - І це головне, – авторитетно заявила подруга.

Після дівочих посиденьок Аня пішла до гуртожитку. Мар’яна на вихідні поїхала додому, а Аня залишилась, бо мала готуватися до трьох важливих семінарів. Влад поїхав у відрядження до Києва, тому вона й залишилась в Тернополі, щоб повчитись.

Смеркалося, суботній вечір… Аня порозкладала свої підручники й конспекти й продовжила навчання. Залишилось підготуватись до останнього семінару. Через дві години напруженого читання її голова вже нічого не сприймала.

 - Все, на сьогодні досить, – сказала вона, потираючи собі скроні.

Аня поскладала всі підручники й конспекти акуратно на стопку й пішла на кухню поставити чайник. Задзвонив телефон, вона глянула на дисплей та усміхнулася.

 - Привіт! – радісно промовила вона.

 - Привіт, Рижинко! – привітався Влад. – Що робиш?

 - Зараз поп’ю чай та, напевно, піду спати, а ти?

 - Та от стою під твоїм гуртожитком…

 - Жартуєш? Ти ж в Київ поїхав!

• Поїхав і приїхав. – усміхнувся він. – Я серйозно стою тут, можеш глянути через вікно.

Аня миттю кинулася до вікна і дійсно Влад стояв під гуртожитком й махав їй рукою.

 - Чекай, я зараз вийду. Аня швидко занесла чайник у кімнату, накинула на себе куртку, вибігла на вулицю й відразу опинилася в обіймах коханого.

 - Як так сталося, що ти тут? – здивувалася вона.

 - Я швидко владнав усі свої справи й приїхав до тебе. Я ж не можу пропустити твій День народження. Тим більше, завтра ти станеш повнолітньою і по законах Америки, – хитро усміхнувся він.