ІV ЧАСТИНА І Розділ 1 Глава Літо 2010

Як кажуть в народі «за що боролись, на те й напоролись…» В Україні відбулися в лютому президентські вибори, де перемогу в другому турі отримав Віктор Янукович. Країна зробила крок назад. Конститіційну реформу 2004 року скасували і вся влада перейшла у підпорядкування президенту, розпочалась побудова «міцної вертикалі», ми віддалилися від Європи і наблизилась до Росії. Розпочалась чергова економічна криза й невдоволення народу.

      Проте, наші люди пристосовуються до будь-якої ситуації та влади, вони терплять, чекають й сподіваються на краще майбутнє, адже надія вмирає останньою…

      Цьогорічне літо видалось аномально спекотним. Сонце жарить нестерпно. Листя на кущах та деревах скрутилося й почало жовкнути, а трава зів’яла. Усе чекало на живильну небесну вологу, але дарма. І хоча кажуть, що погода у Львові дощова, як у Лондоні, та навіть тут не було дощу.  

    Спека просто неймовірна, усі поховались по домівках, офісах й ніхто лишній раз не хотів виходити на вулицю. Але й в приміщенні люди були кволі та сонні, вони ледь пересувалися й мріяли про грозу. Асфальт плавився під палючим промінням, а розпеченим повіртям було важко дихати.  

 - Боже мій, яка ж спека! – глянула на термометр Аня, – Тридцять п’ять градусів, уявляєш!?

 - І не кажи… - зморено видихнула Ліда, гойдаючи колиску, де скиглив хлопчик. – Бідолашний Андрійко навіть заснути не може…

Ліда народила в квітні сина. Зорянка на правах старшої сестрички назвала братика Андрійком. Аня, як і планувалося, стала хрещеною, а Лідин родич Сергій хрещеним.

 - В мене таке враження, що я зараз зварюся, – простогнала Аня. – Не уявляю, як ми маємо влаштувати День народження Ростику при такій спеці?

 - Якщо чесно, то я теж не знаю. Добре, що в ресторані є кондиціонери, а то б уся їжа точно зіпсувалася.

 - Дійсно, – кивнула головою дівчина. – А ти вже придбала подарунок?

 - Авжеж, золоті запонки. Ти ж знаєш, як Ростик любить строгі костюми.

 - Та-а-ак, він в нас такий іноді педант. Та це класний подарунок, думаю він буде в захваті. А від мене з батьками буде ноутбук найновішої моделі, -  повідомила Аня.

 - Ростику точно сподобається, – усміхнулась Ліда й додала: – Шкода, що Владу не вдалося прилетіти… Ростик так сподівався, що вони відсвяткують свій ювілей, як колись, разом.

 - Так, дуже шкода… - сумно погодилась Аня.

Вона добре пам’ятала, як було гарно та цікаво на їхніх спільних святкуваннях.  Дівчина дуже сумувала за Владом, за його жартами та приколами, веселими та цікавими історіями… Вона сумувала за тим часом, що вони проводили разом.

 - Можливо він прилетить на твоє День народження, – роздумувала Ліда.

 - Не думаю, Ростик говорив, що в нього якісь проблеми на роботі чи з документами на виїзд, точно не знаю.

День народження Ростислава випадав на неділю, тому святкування ніхто не переносив. Надія з Юрієм з самого ранку завезли в ресторан необхідні продукти та деякі готові страви. Торт спекли на замовлення, смачнючий, велетенський триповерховий з цікавим оформленням, тому Ростик поїхав його забрати в господині. Бенкет замовили на тридцять осіб, покликали родину, друзів та робочий колектив.

Катерина зранку прийшла до дочки,  щоб допомогти з внуками. Зорянка вже доросла шестирічна дівчинка допомагала бабусі доглядати за братиком, поки мама наводила «марафет».

Пообіді Ростик радо вітав гостей. Все таки кондиціонери зробили свою справу, тому в ресторані було свіжо й приємно після палючого сонця. Усі розсілися по своїх місцях, розпочалося святкування. З Ростиком працювало декілька неодружних хлопців, побачивши Аню усі вони були просто зачаровані її красою. Хлопці з нетерпінням чекали танців, щоб запросити Аню й поближче з нею познайомитись. Дівчина одягла кремову пишну сукню вище колін, а волосся підібрала у високу зачіску. Вона виглядала дуже мило та вишукано.

 - А ти навіть ніколи не говорив, що в тебе молодша сестра така красуня, – захоплено промовив Орест, співробітник Ростика.

 - А ти ніколи й не питав, – відповів чоловік, скоса глянувши на хлопця.

Коли почались танці, то Аня не мала відбою від кавалерів. Кожен старався справити на неї гарне враження, їй говорили компліменти, дотепно жартували та фліртували з нею. Дівчина віджартовувалась та усміхалася, але за весь вечір нікому так і не вдалося її зачарувати.

 - Бачу в тебе багато шанувальників, – сказав Ростик, коли вони танцювали разом. Йому було шкода, що сестра розійшлась з своїм хлопцем, адже він йому сподобався. «Серцю не накажеш…», саме так сказала Аня про їхні стосунки з Артуром.

 - Ой, аж забагато… - усміхнулась Аня.

 - Когось собі сподобала?

 - Мені, звичайно, подобається чоловіча увага, але не настільки.

 - І що, тобі взагалі ніхто не сподобався? – допитувався Ростик.

 - Якщо чесно, то ніхто.

 - Дивись, бо серед моїх співробітників є хороші хлопці.