VI Розділ 1 Глава Весна 2009

Наближались Великодні свята… Кожна порядна господиня вже попрала штори й тюлі, помила вікна, вичистила столове срібло, до блиску відполірувала весь кришталь в серванті й поприбирала в хаті.

      Аня з Настею також вирішили зайнятися генеральним прибиранням своєї кімнати, тому в п’ятницю не поїхали додому. Аня мила вікно й двері, а Настя витирала пил й мила підлогу.

 - Які плани на вечір? – запитала Настя.

 - Ще не знаю, ми з Артуром домовились зустрітись, а що?

 - Може підемо разом у кіно, ну ви і ми?

 - Гаразд, – погодилась Аня.

 - То я дзвоню Артему, нехай вони з Атуром куплять білети?

 - Ага.

 - І ще одне…, - хитро усміхнулась Настя. – Сьогодні я ночую в Артема. Його батьки поїхали до родичів. Так, що ти можеш усамітнитись з Артуром…

 - Можу, але не в тому сенсі, на який ти натякаєш.

 - Чому, я думала, що у вас все серйозно.

 -  Серйозно, просто я ще не готова до чогось більшого, – сказала Аня.

Дівчина так і не розповіла подузі про Пилипчука Руслана, та вона й не хотіла нікому нічого говорити, навіть Артуру. Аня знала, що не байдужа хлопцеві й була впевнена, що він її ніколи не скривдить. Знала, що він хоче інтимних стосунків з нею, але ніяк не могла себе пересилити й наважитись на це… Кожен раз, коли в них справа доходила до близькості, то її сковував жах і перед очима знову з’являлось ненависне обличчя з дикими очима. Аня просила Артура почекати і він чекав, поки що чекав…

Ввечері студенти пішли на фантастично-пригодницький фільм «Аватар». Кіно усім сподобалось, багато спецефектів та цікава сюжетна лінія. Після фільму перекусили в їхній, тепер уже, улюбленій піцерії «Маяк». Хлопці замовили собі по піці, а дівчата, стежачи за фігурою, обмежилися овочевим салатом.

 - Які плани на літо? – запитав Артем.

 - О-о-о, на літо… Це ще довго… - протягнула Настя.

 - Та-а-ак, а ще сесія попереду, – додала Аня.

 - Ой дівчата, час швидко пройде і сесію свою здасьте. Так, що? Хтось кудись їде? – підтримав друга Артур.

 - Я не знаю…, - скзала Настя й кокетливо глянула на Артема. – А що, є якісь ідеї?

 - Пропоную разом кудись поїхати, – підморгнув до неї Артем.

 - А куди? – поцікавився Артур.

 - Та будь-куди: на море, в Карпати, у Шатськ, – загинаючи пальці, перераховував Артем й обійняв Настю. – Головне - разом.

 - Я з радістю, – промуркотіла дівчина, пригорнувшись до нього.

 - Я теж підтримую! – погодився Артур. – Аню, що скажеш?

 - Ну-у-у, я не знаю… - зам’ялася вона. – Давайте спершу сесію здамо, а там видно буде…

 - І так завжди! – обурилась Настя. – В тебе в голові одне навчання!

 - Що ж поробиш, яка вже є … - знизала плечима Аня.

 - Гаразд, – піднявши руки вгору, сказав Артур. – Давайте поки що перенесемо наші плани на потім.

Коли вийшли з піцерії,  друзі попрощалися й Артем з Настею, взявшись за руки, пішли в напрямку центру. Артем, як і Артур, жив недалеко від вокзалу. Артур та Аня вирішили ще погуляти, вони перейшли дорогу й пішли в сторону озера.  Пройшлися по набережній, перейшли місток й всілися на лавочці на острові Кохання. Артур пригорнув Аню до себе й сумно запитав:

 - Ти не хочеш їхати зі мною влітку на відпочинок?

 - Ні, причина зовсім не в тобі, – вимушено усміхнулась вона. – Просто… Я не знаю… Можливо, я дійсно занадто переймаюся навчанням та сесією от і трохи нервуюсь…

 - Не переживай, ти ж добре вчишся. Все буде добре.  Артур поцілував її пальці, а потім торкнувся її соковитих губ й ніжно поцілував.

       З озера потягнуло холодом й дівчина затрусилась.

 - Замерзла?

 - Так, ходімо, – промовила Аня. – Вже пізно.

      Атрур обійняв дівчину за плечі й вони пішли до її гуртожитка.

 - На свята кудись їдеш? – запитав хлопець

 - Ні, до нас приїдуть рідні в гості. А ти?

 - Напевно, поїдемо до татового брата в Луцьк, – припускав він.

     Вони підійшли до гуртожитку.

 - Зайдеш на каву?

 - Якщо ти запрошуєш, то звичайно зайду, – блиснув очима Артур.

Вони швиденько прослизнули в кімнату, щоб не попастися на очі черговій. Поки Аня заварювала на загальній кухні каву, Артур поставив на стіл дві чашки й тістечка. Хлопець увімкнув настільну лампу, відрегулювавши світло на тьмяний режим.