3 Глава Листопад - груднь 2004

 - Мамо, мамо! До квартири забігла захекана Аня. – Ти чула? В нас революція розпочалася!

 - Так, доню, я знаю, – сказала Надя.

 - І що тепер буде, вибори президента визнають недійсними?

 - Не знаю, але зміни в державі точно якісь відбудуться, – промовила мати.

Все розпочалося двадцять першого листопада, коли в Україні відбувся другий тур виборів президента. За оголошенням попередніх офіційних результатів перемогу здобув Віктор Янукович, але ці дані повністю суперечили відомостям екзит-полів. Українці виступили проти фальшування голосів і через два дні після виборів по містах Західної України, Києва та в інших містах і обласних центрах розпочалися масові мітинги в підтримку кандидата від опозиції - Віктора Ющенка.

В Києві на Майдані Незалежності зібралося близько п’ятсот тисяч мітингувальників з усієї країни. Потім мітинги й пікети поширилися й на інші обласні міста. Люди з помаранчевими прапорами скандували перед адміністраціями про визнання виборів незаконними.

Мирні переговори з діючою владою не дали ніяких результатів, тому В.Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві й закликав розпочати «Помаранчеву революцію».

На Заході більшість населення підтримувало В.Ющенка і на знак підтримки чіпляли до одягу помаранчеві стрічки. Багато студентів, пропустивши навчання, їхали на підтримку свого кандидата в Київ.

Дух єдності та бунтарства витав у Львові…Усі говорили лише про революцію та надіялись на перемогу помаранчевих, адже хотіли кращого життя для себе та близьких.

Ростислав, будучи істиним патріотом, також поривався поїхати в столицю, проте Ліда, строго гянувши на нього, промовила.

 - Звичайно, ти можеш їхати. Я й сама би поїхала з тобою, але в нас є донька і наш обов’язок дбати про неї.

 - Лідо, але я ж дбаю про її майбутнє, – розпачливо промовив він. – Розумієш, не можу я спокійно сидіти на роботі, знаючи, що там у столиці робиться.

 - Але ж ти там нічим не допоможеш, – переконувала Ліда.

 - Допоможу! Своєю присутністю, допоможу.

 - Гаразд, їдь, – пронизливо глянувши на нього, промовила Ліда.

Увечері Ростик вже був на пів дорозі до Києва. Чоловік розумів, що Ліді буде важко самій з Зорянкою, але не зміг вчинити по-іншому. Він відчував, що мусить бути в Києві, адже саме там зараз відбувається переломний момент в історії України.

Майдан Незалежності майорів у помаранчевих кольорах.

 - Алло, Лідо, привіт! – схвильовано промовив Ростик через кілька днів по приїзді.

 - Привіт, як ти?

 - Ти не уявляєш, як тут! – захоплено говорив він. – Це просто не передати словами! Тут така енергетика, справжнє відчуття свободи… Ще кілька днів і думаю, що ми доб’ємось свого. А, як ти та Зорянка? Що там вдома?

 - Все добре, не турбуйся. Ти хоч маєш де спати, що їсти? – стурбовано запитала дружина.

 - Не хвилюйся, ми спимо в наметах, їсти також є, – заспокоїв він.

 - Бережи себе, Ростику… Гаразд? – сумно промовила вона.

 - Добре. Все буде добре, кохана. Ще трішки почекай і я повернусь додому.

 - Звичайно, ми з Зорянкою з нетерпінням чекаємо на тебе.

 - Цілую, я тобі ввечері ще передзвоню.

Весь Майдан та уся Україна з нетерпінням чекала на рішення Верховної Ради, адже саме вона мала поставити крапку у цьому питанні. Напередодні двадцять п’ятого листопада Верховний Суд України заборонив друкувати офіційні результати виборів. І ось двадцять сьомого числа Верховна Рада визнала вибори не дійсними й оголосила недовіру Центральній Виборчій Комісії.

 - Кохана, я їду додому! Ми перемогли! – радісно кричав Ростик. – Будуть повторні вибори. Тепер Ющенко точно переможе!

 - Звичайно переможе! – промовила Ліда. – Добре, що усе так добре склалося і Бог почув наші молитви.

Третього грудня Верховна Радаи України визнала численні факти порушення законів та Конституції України в ході виборів, виходячи з того, результати другого туру голосування оголосили недійсними й призначили повторне голосування на двадцять шосте грудня 2004 року.

Сніг рипів під ногами, мороз пощипував за щоки, але це не зупинило львів’ян та свідомих українців зробити свій вибір. Родина Кульчицьких у повному складі відправилась на виборчу дільницю. Звичайно, Аня та Зорянка ще не мали права голосу, але були присутні при цьому історичному моменті.

В результаті повторного голосування Віктор Ющенко переміг на повторних Президентських виборах. Двадцять третього січня 2005 року він має офіційно скласти присягу й заступити на пост Президента України.

На Україну чекали нелегкі часи… Було багато розчарувань та нарікань, адже новий Президент не виконав обіцянок, даних народові. Багато було сказано та мало зроблено… Та кожна влада, якою вона б не була, вносить свої зміни та реформи, які по-різному відображаються на суспільному житті, а кожен народ заслуговує на ту владу, яку має та сам обирає, чи не так?..