ІІІ ЧАСТИНА І Розділ 1 Глава Літо 2002

Змінюються дні за днями, тижні за тижнями, роки за роками… Час не стоїть на місці. Час швидкоплинний та невпинний…

В Україні постійно відбувалися зміни, економіка почала потрохи зростати, людям стало легше жити. Розпочалася ера мобільних телефонів, емейлів, скайпу та інших прогресивних заморочок. Тепер майже кожен міг дозволити собі купити мобільний телефон, адже це вигідно та зручно розмовляти будь-де, будь-коли та будь з ким.

Владислав та Ростислав закінчили навчання та мріяли про своє світле майбутнє. Екзамени та заліки залишились в минулому… Наближався випускний… Усі організаційні питання були залагоджені, ресторан вибраний, меню узгоджене та музика замовлена. Міжнародники та програмісти святкували окремо, але це не перешкодило друзям зустрітися.

 - Ну, як тобі випускний? – запитав Влад.

 - Та ніби добре… - промовив Ростик й сумно додав. – Але, як би я хотів щоб зі мною зараз була Ліда.

 - Ти так говориш, ніби ви разом не живете, – усміхнувся Влад. – Та ви ж ввечері, ну в крайньому випадку вночі, вдома зустрінетесь.

 - Так, але все одно мені її не вистарчає, – видихнув Ростик. – От, колись ти закохаєшся по-справжньому, тоді мене зрозумієш.

 - Ну-у, не знаю. Мене більше цікавить фізичне кохання, а не всі ці ванільно-рожеві емоції, – розсміявся Влад.

 - Не кажи гоп, поки не перескочеш, – поплескав його по плечі Ростик. – І твоє серце також розтане, коли з'явиться та єдина…

Минуло майже два роки з дня їхнього весілля, а вони все одно не могли насититись одне одним. З кожним днем їхнє кохання міцнішало й зростало.

Після весілля багато чого змінилося. Ліда закінчила навчання у Львові (їй все таки вдалось перевестися) і попереду чекав ще рік інтернатури. Вони з Ростиком вирішили почекати з дітьми. Ініціатива була Лідина, оскільки вона хотіла завершити інтернатуру та влаштуватися на роботу, адже вважала, що потрібно спершу подбати про свою професійну кар’єру.

В Ростика з роботою було все чудово. Як і обіцяли, його з вересня офіційно прийняли на роботу з можливим кар’єрним ростом та збільшенням зарплатні.

Найбільшим шоком та радістю водночас для молодої пари стало рішення Лідиної мами залишити їм квартиру й перейти жити до Василя.

Після весілля похресника, чоловік наполегливо залицявся до Катерини. Жінка відразу зачарувала його своєю простотою та добрим серцем. Це була зустріч двох споріднених душ… Після усього болю та втрат, що обоє пережили, Бог поєднав їхні долі та серця. Ліда дуже раділа за маму, адже завжди переживала, що вона самотня, але тепер про неї дбають та кохають її.

Живучи самостійно, молодята перелаштували квартиру на свій смак. Перефарбували стіни в яскраві кольри, купили нові меблі в кухню та спальню.

В сім'ї старших Кульчицьких життя йшло спокійно та розмірено. Надія вчителювала в школі. За ці роки вона проявила себе, як строга та вимоглива вчителька, але учні її любили за справедливість та розуміння, а колеги поважали за прямоту та відданість роботі.

Юра працював начальником фінансового відділу в банку. Скурпульозний та відповідальний, завжди виконував свою роботу вчасно та вміло керував своїм відділом. Керівництво покладало на нього великі плани й постійно заохочувало преміями за добру роботу.

Аня старанно вчилася в школі, була завжди активна на уроках, ввічлива та уважна з вчителями, весела та проста з друзями. Її всі любили й ставили в приклад іншим.

Влад після закінчення університету планував влаштуватись в американсько-українську фірму перекладачем. Робота цікава та високооплачувана і передбачала багато поїздок за кордон.

В Олени та Романа також усе було гаразд. Відповідальна робота в лікарні, постійні чергування та консиліуми… Артимовські любили свою роботу й виконували її з повною віддачею і це відіграло важливу роль у їхньому майбутньому.