2 Глава Квітень 2000

Молоде зелене листя вкривало кущі й дерева. Свіжий квітковий запах весни змішувався з ароматом кави. Львів’яни поспішали по домівках після Великодньої літургії, щоб в родинному колі відсвяткувати Світлий день Паски.

Ліда допомагала мамі викладати на стіл страви. Сьогодні до них має прийти сім’я Ростислава й відбудуться офіційні заручини. Дівчина, за звичкою, торкнулася персня , що їй подарував коханий та щасливо усміхнулась. У двері подзвонили.

 - Ось і наші гості! – сказала мама Ліди, Катерина Василівна. – Іди, зустрічай.

Ліда швиденько прочинила двері й запросила гостей до квартири. Батьки молодят зналися ще зі школи дітей, тому почувалися невимушено. Катерина запросила усіх до вітальні. Ростик подарував майбутній тещі цукерки, а коханій великий букет троянд.

Коли усі розсілись за святковим столом і наповнили келихи вином, Юра сказав:

 - Хочу привітати всіх з Великоднем та заручинами. В цей Великий день бажаю всім здоров’я, щастя та добра. А нашим молодятам поваги одне до одного, терпіння та кохання.

Ліда зашарілася, а Ростик непомітно під столом взяв її руку. Всі куштували смачні страви, розмовляли, жартували. Із загальних тем розмови перейшли в організаційні. Вирішили святкувати весілля в середині серпня. Свахи домовились, що разом з молодятами оберуть ресторан та обговорять меню. Юра взявся за організацію фото-відеозйомки та музики. Поки дорослі обговорювали організаційні питання, Аня звернулася до Ліди:

 - А ти вже обрала собі весільну сукню?

 - Поки, що ні, але я вже знаю який хочу фасон.

 - А коли підеш вибирати, то візьмеш мене з собою?

 - Звичайно візьму, будеш мені допомагати у виборі.

 - Чудово! – зраділа Аня.

Настав вечір і Кульчицькі почали збиратися додому. Юра та Надя добре порозумілися з Катериною, що дуже тішило їхніх дітей.

 - Ну, тепер чекаємо вас до нас у гості, – промовив Юра.

 - Приходьте на другий тиждень, на Провідну неділю, – запросила Надя.

Попрощавшись, старші Кульчицькі та Аня пішли додому, а Ростик залишився допомогти жінкам, адже був вже, як член сім’ї. Він зібрав усе зі столу, а Ліда з Катериною тим часом мили й витирали посуд. Після того, як усе було розставлено на свої місця, молодята вирішили прогулятися по нічному Львові.

Ліхтарі освічували вузенькі вулички старого міста. Ростик обійняв Ліду й вони зручно вмостилися на лавочці.

 - Як думаєш, - запитала дівчина, - ми встигнемо все організувати до дванадцятого серпня?

 - Все ми встигнемо, не переживай, – заспокоїв її Ростик й ще міцніше обійняв.

 - Добре, тоді давай відразу після свят почнемо шукати ресторан для святкування.

 - Гаразд. Він ніжно торкнувся її губ. – Все в нас буде добре, ти мені віриш?

 - Так, - усміхнулась Ліда, - вірю.

Вони ще довго сиділи в обіймах одне одного, розмовляли про все на світі й обговорювали весілля та плани на майбутнє.