ІV Розділ 1 Глава Зима 2000

Новорічний настрій витав у повітрі. Люди метушилися й робили останні покупки для святкування прийдешнього тисячоліття.

За традицією Артимовські й Кульчицькі святкували Новий рік разом. Хлопці вирішили також приєднатися до батьків, а вже після дванадцятої години ночі піти досвятковувати з друзями. Ростик домовився, що близько першої ночі зайде за Лідою. Дівчина святкувала Новий рік вдома, адже не хотіла залишати маму на самоті.

Надія з дочкою накривали на стіл, коли продзвенів дзвінок у двері.

 - О, це напевно Артимовські прийшли! – зраділа Аня. – Іду відчиню.

За цей рік дівчинка підтягнулась й подорослішала. Риси обличчя стали виразнішими, а тіло почало набувати більш дівочих рис - Аня росла справжньою красунею.

 - Добрий вечір, проходьте, – привіталася.

 - Привіт, Рижинко! – підморгнув їй Влад. – Як настрій?

 - Святковий, – усміхнулась вона.

З кімнати вийшли Надя та Юра.

 - Привіт, мої дорогенькі. Кожного обійняла жінка.

 - Привіт, ходімо на кухню, – попросила Олена. – Я такий торт принесла. Треба його в холодильник поставити.

 - Ну, а ми йдемо у вітальню, – промовив Юра.

 - Слухай, - сказала Олена, ставлячи торт в холодильник, - Аня так виросла!

 - Так, - погодилась Надя, - моя помічниця.

 - Не зчуєшся, як заміж вийде.

 - Ой, та ти, що! Ще є час. Он, Ростик, то вже точно скоро жениться.

 - Що, все так серйозно? – здивувалась Олена.

 - Серйозніше не буває. Розумію, що ще молоді, студенти, але я не проти, Ліда дуже хороша дівчина.

 - Так, – погодилась Олена. – Ще б мій Влад знайшов собі якусь толкову дівчину.

 - Ще встигне, – заспокоїла подругу Надія. – На все свій час.

Після дванадцятої години хлопці почали збиратися.

 - А куди ви йдете? – запитала Аня.

 - Та вирішили з друзями ще зустрітись, – відповів Влад.

 - А-а-а, зрозуміло…, - сумно промовила дівчинка.

 - Не сумуй, сестричко, – погладив її по волоссі брат. – От, трішки підростеш, ми й тебе з собою візьмемо.

 - Ага, коли це ще буде? – набурмосилась вона.

 - Швидко, дуже швидко, – усміхнувся Влад.

Вирішили зустрітись в центрі біля ялинки. По дорозі хлопці зайшли за Лідою і вже втрьох попрямували на зустріч. Звідусіль чувся радісний сміх й вибухи феєрверків. З неба падав лапатий сніг. Дерева та вулиці прикрашали яскраві гірлянди, що виблискували кольоровим сяйвом.

 - Яка краса! – Захоплено сказала Ліда. – Наче в казці!

Біля центральної ялинки було багато молоді. Хлопці вирішили зустрітися із своїми спільними друзями з університету.

 - І де ми їх тут знайдемо? – запитав Ростик.

 - Ви чекайте тут, а я обійду навколо та знайду їх, – запропонував Влад.

 - Гаразд, друже, – погодився Ростик.

Поки Влад здійснював пошуки друзів, Ростик обійняв Ліду й прошепотів.

 - Давай наступний рік ми будемо зустрічати разом.

 - Добре, але ми й зараз разом, – усміхнулась дівчина.

 - Ти, не зрозуміла, – глянув їй у вічі хлопець. – Вже, як подружжя.

Ліда здивовано глянула на коханого, звичайно вона планувала вийти заміж за Ростика, але пізніше. Потрібно було закінчити університет, влаштуватися на роботу, встати, як то кажуть, «на ноги».

Немов прочитавши її думки, він сказав:

 - Знаю, що ти б хотіла спершу закінчити універ, знайти роботу, але все це не важливо. Ні навчання, ні робота нікуди не подінуться, а я хочу щоб, кожен день та кожну ніч ми проводили разом. Я впевнений, що все в нас буде добре, адже ми кохаємо одне одного. Ростик ніжно поцілував кохану.

Хлопець витягнув з кишені маленьку червону коробочку, вийняв з неї золотий перстень й протягнув Ліді.

 - Виходь за мене.

Їхні погляди зустрілися, сповнені щирим коханнм. Сьогодні все стало на свої місця. Навіщо чекати, якщо свій вибір вони вже давно зробили. Лише разом вони будуть щасливими та подолають усі проблеми та труднощі, тому Ліда з радістю прийняла перстень та пропозицію.

Ростик стис її у міцних обіймах й вони злилися в палкому поцілунку. На цьому романтичному моменті їх і застав Влад розом з компанією.

 - Я звичайно дико вибачаюсь… - почав хлопець, - але ми тут Новий рік збирались святкувати, чи я щось пропустив?

З неохотою Ростик відірвався від Ліди.

 - Так, пропустив, – усміхнувся він. – Ліда щойно погодилась стати моєю дружиною.

Всі друзі почали вітати закоханих. Переповнені емоціями та веселим настроєм, компанія попрямувала до Віталіка, одногрупника Влада. Хлопець знімав квартиру, тому в нього й вирішили святкувати.

Дівчата швидко накрили на стіл й почалося застілля. Лунав сміх та музика. Усі вітали одне одного з Новим роком і бажали змін на краще. Звичайно, неодноразово пили за здоров’я молодят й кричали їм «Гірко!».

На другий день близько обіду друзі почали розходитись.

 - Ну що, і ми напевно підемо, – сказав Ростик, тримаючи за руку Ліду. – Владе, ти з нами?