2 Глава Червень 1997

Ось і дочекалися випускного. Залишились у минулому останній дзвоник та випускні екзамени…

На останньому дзвонику Влад знову ніс Аню на плечах, а вона дзвонила тепер вже у прощальний для нього та усіх випускників дзвінок. Дівчинка закінчила перший клас на відмінно й отримала похвального листа.

Випускники здавали п’ять екзаменів, три основних та два на вибір. Владислав та Ростислав здали їх на відмінно, тож закінчили школу з відзнакою. На випускному їм мають офіційно вручити золоті медалі.

Попереду чекали вступні іспити та нове студентське життя. А сьогодні в них випускний. Хлопці одяглися у нові костюми та краватки. Ростик одягнув темно-синій костюм, що ще більше підкреслював його голубі очі, білосніжну сорочку, стального кольору краватку та чорні лакові туфлі. Влад був одітий у костюм кремового відтінку, темно-коричневу сорочку, золотисту краватку й замшеві коричневі туфлі. Блондин у темному та брюнет у світлому, просто гримуча суміш… Коли юнаки йшли по вулиці до школи, всі дівчата обертались за ними в слід.

На випускний концерт запрошувались батьки, дирекція та вчителі. Всі зібрались в актовому залі школи. Старшокласники приготували прощальний концерт для випускників, а потім директор школи під бурні оплески вручав відмінникам медалі та похвальні грамоти. Після урочистостей випускники з своїми батьками й запрошеними вчителями продовжили святкування в кафе. Красиве й просторе приміщення вміщувало велику кількість людей. Окреме приміщення відводилось для танців. Випускники сиділи за окремим стлом від вчителів та батьків. Після того, як усі смачно поїли, музиканти почали грати вальс. Хлопці запрошували тепер вже своїх колишніх однокласниць й кружляли в повільному танці.

Ростик запросив Ліду. Дівчина була одягнена в ніжно-рожеву довгу сукню. Волосся вільними хвильками спадало на плечі, лише по боках заколене приколками у формі блідо-рожевих троянд. Наряд ще більше підкреслював її тендітність та вишуканість.

 - Чудово виглядаєш, – промовив Ростик.

 - Дякую… – зашарілася Ліда.

 - Куди поступатимеш?

 - В медичний, хочу стати стоматологом, – зніяковіло сказала вона.

 - У Львів чи в інше місто?

 - В Тернопіль. А, ти куди?

 - В наш універ імені Франка на програміста, – відповів хлопець.

Вони кружляли в танці й Ростислав дуже жалів, що так пізно звернув увагу на Ліду. Можливо, якби було більше часу, то вони могли б зустрічатися, але зараз вона поїде в Тернопіль, а там нові враження, нові друзі, нові знайомства… Хлопець вважав, що стосунки на відстані не довговічні. Проте, є сьогоднішній вечір та ніч, тому хоч цей короткий час він може провести з цією чудовою дівчиною.

Влад запрошував на танці усіх дівчат з класу, а вони з радістю погоджувалися. Адже одна половина дівчат у класі таємно була закохана у Влада, а друга половина - у Ростика.

Після веселих конкурсів та запальних танців знову сіли за стіл.

 - А ти бачу, часу не гаєш! – прошепотів Влад другу.

 - Ти про, що? – здивовано запитав Ростик.

 - Я про Ліду. Думаю, ще трішки залицянь і вона твоя, – підморгнув до нього хлопець.

 - Нічого такого я не планував, ми просто танцювали, – обурився Ростик.

 - Ага, всі медляки і тільки з нею, – хитро посміхнувся Влад.

 - Ну, так вона мені подобається, але я не збираюся тягнути її в ліжко.

 - На рахунок ліжка, ти подумай, вона точно не протии, – Влад похлопав друга по плечу. – Повір, я в таких справах спец.

 - Навіть не сумніваюсь, але не бачу сенсу. Ліда гарна дівчина і я не хочу щоб вона на щось надіялась.

 - Ой, який ти правильний, аж нудно! – обурився Влад.

 - Зате ти в нас Дон Жуан! – усміхнувся друг. Влад на це лиш розсміявся.

Святкували випускний аж до самого ранку. Звичайно, батьки та вчителі розійшлися набагато швидше, а молодь залишилась. За традицією, випускники зустрічали світанок на Високому замку.

****

На наступий день після випускного молодь мала їхати до однокласника Ігоря Леськіва на дачу за місто.

Батьки зібрали все, що залишилось зі святкового столу, дещо ще докупили, замовили автобус і відпустили своїх чад самих на дачу. Дехто з батьків тривожився, мовляв: «Де ж, то самих дітей відпускати?» Але зійшлись на тому, що з вересня їхні діти самі поїдуть в інші міста вчитися, а там батьківського контролю точно вже не буде. Та й клас був гарний, дружній, діти слухняні та виховані, тому нема чого хвилюватися.

Дача в Леськіва була крута… Двохповерховий будинок з усіма вигодами. Велике подвір’я, облаштована простора альтанка, мангал, зручна гойдалка на три особи. Кругом клумби з квітами та декоративні кущі. За будинком розкинувся великий фруктовий сад. Тут росли яблуні, груші, сливи, абрикоси. Просто чудове місце для відпочинку.

 - Клас! – сказала староста Віра. – Я знала, що ти в нас багатенький Буратіно, але не могла навіть подумати, що в тебе така прикольна дача!

Всі почали з захопленням викрикати.

 - Просто супер!

 - Крута-а-а дачка!

 - Так, народ, ми сюди приїхали відпочивати, а не обговорювати мою дачу. – сказав Ігор й скомандував: – Давайте, приступаємо до праці!

Дівчата швидко пішли на кухню витягати привезені запаси. По дорозі на дачу хлопці докупили м'ясо на шашлик, морозиво, фрукти та овочі. Однокласниці почали накривати на стіл, готували салати, намащували бутерброди, а однокласники взялися до м’яса. Розпалювали вогонь, хтось нарізав м'ясо, а інші його маринували. До роботи були задіяні всі.