2 Глава Жовтень 1990

Запах осені наповнював кожну клітинку тіла. Лагідне сонце своїм промінням освітлювало жовті листочки на деревах і вони сяяли, наче золото. В парку прогулювались закохані парочки, турботливі матусі гуляли з своєю малечею, а пенсіонери на лавочках читали газети й грали в доміно.

Юра спішно накинув на себе куртку й взяв ключі від машини.

 - Швидше, Ростику, а то запізнимось!

 - Біжу, татку!

По дорозі вони купили великий букет рожевих троянд й щасливі увійшли до пологового будинку. Сьогодні виписують Надю з дитинкою.

Юра був щасливим, адже тепер усі страхи й переживання в минулому. Впродовж вагітності чоловік дуже хвилювався за дружину, а коли почалися пологи, на два тижні швидше ніж планувалося, то взагалі мало не збожеволів. На допомогу прийшли Артимовські, які швидко з лікарською точністю та холодним розумом усе взяли під свій контроль. Пологи пройшли добре і Надія народила чудову дівчинку. Ще й дата нородження була символічна - десятого жовтня.

Після тяганини з документами Юра нарешті забрав своїх рідненьких додому.

 - Яка вона маленька, зовсім крихітка! – захоплено промовив Ростик.

 - Наша красунечка, – ніжно сказав Юра й глянув на Ростика. – Тепер, ти старший брат і завжди повинен піклуватися про сестричку.

Після слів батька, Ростик наче подорослішав і зрозумів яка відповідальність на нього покладається.

 - Звичайно, тату. Даю слово, що завжди буду оберігати та захищати її.

 - Молодець! – погладила по голові сина Надя. – І на правах старшого брата даємо тобі право вибрати ім’я для нашої дівчинки.

Ростик задумався, перебираючи в умі різні імена й радісно промовив:

 - Я вже придумав! Нехай буде Анна.

****
Надія готувалася до хрестин маленької Ані. Юра взяв відпустку й усяко допомагав дружині. Ростик, відчуваючи відповідальність за сестру, не відходив від малечі. От і зараз дівчинка мирно спала в своїй колисці, а він сидів поруч й любувався нею. Руденьке волоссячко вибилось з-під шапочки, губки бантиком, маленький прямий носик, довгі вії обрамляли оченята, а рум’яні щічки, наче наливні яблучка. «Маленька принцеса», - подумав Ростик.

До кімнати увійшла Надія, вона дуже раділа з того, що Ростислав так доглядає та любить сестричку.

 - Синку, ходи вечеряти. Аня ще годину буде спати, так що не хвилюйся.

Хрещеними батьками стали Роман і Вікторія, співробітниця Надії.

З самого ранку приїхали бабусі та дідусі й не могли натішитись своєю маленькою онучкою. Хрестили дівчинку відповідно в церкві святої Анни. Після обряду хрещення всі заспівали дитині «Многая літа» і старенький священик поблагословив малечу та всіх присутніх.

Гості сиділи за багатим столом й бажали новонародженій здоров’я, щастя та добра, а батькам терпіння та мудрості, щоб правильно виховати донечку.

Після завершення застілля гості почали помалу розходитись. Батьки Надії хотіли залишитись, щоб допомогти все прибрати, але дочка запевнила їх, що вони з чоловіком самі впораються.

Поки Аня спала, Юра з сином занесли посуд на кухню, а Надя все швиденько помила й повитирала. Після наведення порядку, Ростика відправили спати.

 - Тепер мені буде спокійніше, – сказала Надія, пригорнувшись до чоловіка.

 - Ти про, що? – не зрозумів чоловік.

 - Коли дитина похрещена, то стає спокійнішою та має прихисток в Бога, – пояснила жінка.

 - А-а-а, ну так, – погодився Юра. – Давай будемо спати, поки наша малеча не прокинулась.

Попереду на них ще чекали недоспані ночі, пелюшки, молочні зубки, перше слово, несміливі кроки та інші радощі, що супроводжують зростання маленької дитини.