Те, чого не планували

Зранку я проснулась перша і зразу ж проснувся Даня. Встав різко з ліжка я встала за ним
 

‎- що ти тут робиш? - Даня
 

‎- а ти вспомни - Мілана
 

‎Він трохи подумав і підійшов до мене трохи пригнувся і поцілував в губи, я відскочила
 

‎- що ти робиш? - Мілана
 

‎- а хіба ти не за цим прийшла? - Даня
 

‎- я прийшла тебе підтримати, а ти придурок - Мілана
 

‎І я поспішила піти. Але він різко взяв мене за руку і притягнув до себе в обійми
 

‎- відпусти мене - Мілана
 

‎- вибач за недоречну шутку і дякую за вчора - Даня
 

‎Я обійняла його у відповідь
 

‎- будь ласка - Мілана
 

‎Так ми трохи постояли і перестали обійматись. Потім він положив руку на шию великим пальцем проводив ніжно по моїй щоці, а потім легенько поцілував і відхилився. Я не чекаючи цього просто стояла і дивилась на нього. А зрозумівши, що я не проти поцілував мене ще раз я відповіла взаємністю і ми почали цілуватися. Після цього я спитала
 

‎- як ти себе почуваєш? - Мілана
 

‎- трохи голова болить - Даня
 

‎- тоді сідай, а я зараз прийду - Мілана
 

‎- тобі щось підказати? - Даня
 

‎- не треба сама розберусь - Мілана
 

‎Мені підсказали де кухня. Там я поставила чайник знайшла лимон і запарила його в чашці без цукру. Потім я пішла до Дані і вручила йому чашку, а потім сіла коло нього. Він простягнув руку і сказав
 

‎- йди до мене - Даня
 

‎Я підсунулась лягла йому на груди і обійняла. Він поцілував мене в щоку і почав пити воду з лимоном 
 

‎- ти цукор сипала? - Даня
 

‎- ні так краще допоможе - Мілана
 

‎- ну тоді харашо - Даня
 

‎- то це я дама серця? - Мілана
 

‎- так - Даня
 

‎Я посміхнулася
 

‎- що? - Даня
 

‎- нічого - Мілана
 

‎Він допив я поставила чашку. Після чого Даня обійняв мене двома руками
 

‎- ти станеш моєю дівчиною? - Даня
 

‎- так - Мілана
 

‎- я кохаю тебе - Даня
 

‎- і я тебе кохаю - Мілана
 

‎- ти все ж таки мене покохала - Даня
 

‎- не віриться але да - Мілана
 

‎- ти не представляєш, який я щасливий - Даня
 

‎- я бачу - Мілана
 

‎- я закохався в тебе ще з першого дня, коли ти встала йти представитись - Даня
 

‎- почекай, як ми можемо бути парою, якщо ти зустрічаєшся з Светою? - Мілана
 

‎- я ж казав, що розстанусь з нею в понеділок, отже вважай, що її не існує в нашому житті - Даня
 

‎Я ще краще прижалась до Дані
 

‎- харашо - Мілана
 

‎- ти коли додому їдеш? - Даня
 

‎- не знаю - Мілана
 

‎- то давай я тебе завезу, щоб твоя мама не думала де ти - Даня
 

‎- та не треба в тебе й так голова болить - Мілана
 

‎- завдяки тобі вона вже не болить і тим більше я хочу провести час з дівчиною - Даня
 

‎- це єдина причина, чому я дозволю тобі завезти мене - Мілана
 

‎Він не відповів, а просто поцілував. Ми встали пішли до машини. По дорозі зустріли Макара
 

‎- вітаю вас - Макар
 

‎- дякую - Мілана і Даня
 

‎- ви вже їдете? - Макар
 

‎- так - Мілана
 

‎- до зустрічі - Макар
 

‎- до зустрічі - Мілана
 

‎Ми пішли сіли в машину і поїхали. Ми їхали Даня положив руку мені на ногу і інколи її забирав переключити передачу або ще щось. Коли ми доїхали я поцілувала Даню і пішла.
 

‎Ввечері ми переписувались і він подзвонив я пішла на двір. Так і пройшли ці дні. В понеділок я радісно їхала в школу, коли я приїхала мене зразу ж зустрів Даня. Ми поцілувались і пішли в школу. В класі Даня сів коло мене, почався урок. Після уроку Даня вийшов з класу з Светою. Я потім також пішла з класу і почула розмову
 

‎- ми розходимось - Даня
 

‎- чому?-  Света
 

‎- я тебе ніколи не кохав, а зустрічався з тобою лиш для того, щоб батько мене не гриз - Даня
 

‎- а чому зараз кидаєш? Батько тобі буде колупати мізки, бо він уже сьогодні дізнається - Света
 

‎І тут підхожу я обіймаю Даню і кажу
 

‎- непереживай тепер ми разом тож впораємось - Мілана
 

‎- з батьком я розберусь - Даня
 

‎Ми пішли залишивши її в шоці. Так пройшов тиждень і на вихідних ми знову не бачились.