Коли маски падають

У п'ятницю я сиділа на ліжку читала книжку до мене подзвонив номер, він був не підписаний, це точно був не Даня. Я взяла слухавку
 

‎- слухаю - Мілана
 

‎- доброго вечора - Макар
 

‎- доброго вечора - Мілана
 

‎Я вийшла на двір
 

‎- ви можете приїхати? - Макар
 

‎- навіщо? - Мілана
 

‎- Дані погано - Макар
 

‎- то хай допоможе йому Света - Мілана
 

‎- допомогти можете лише ви - Макар
 

‎- чому? - Мілана
 

‎- бо послухає він лише вас приїдьте будь ласка - Макар
 

‎- харашо скоро буду - Мілана
 

‎Я відключилась. Пішла в будинок швидко зібралась, сказала мамі, що мені треба поїхати до подруги, бо їй погано і вийшла на двір. Я почула, що під'їхала машина. Коли я вийшла на дорогу опустилося в машині вікно
 

‎- я за вами - Петро Іванович
 

‎Це був водій я сіла в машину
 

‎- що все так погано? - Мілана
 

‎- дуже - Петро Іванович
 

‎- що він робить? - Мілана
 

‎- п'є на криші - Петро Іванович
 

‎- на криші? - Мілана
 

‎- да це його улюблене місце з дитинства, він там завжди від батьків ховається - Петро Іванович
 

‎- і часто він п'є? - Мілана
 

‎- обично коли є батьки, а це ті вихідні пив і сьогодні п'є але ми вам подзвонили сьогодні, бо він так сильно давно не пив - Петро Іванович
 

‎- зрозуміла - Мілана
 

‎Ми приїхали мені показали дорогу на кришу і я пішла. Даня сидів і пив, я підійшла. Він підняв голову
 

‎- а це ти - Даня
 

‎- я - Мілана
 

‎Я забрала пляшку
 

‎- е віддай - Даня
 

‎- ні хватить пить - Мілана
 

‎- хочу і буду пить - Даня
 

‎- сьогодні ти вже точно не будеш пити - Мілана
 

‎- як захочу - Даня
 

‎Почав пускатися дощ
 

‎- пішли в будинок - Мілана
 

‎- не піду - Даня
 

‎Я взяла його за руку і завела в будинок. Віддала пляшку Макарові і посадила на діван Даню. Сіла коло нього, а він не довго думаючи ліг мені на коліна, я була здивована але нічого не сказала за це
 

‎- може тобі подушку підложити? - Мілана
 

‎- не треба ти ж всеодно скоро їхати будеш - Даня
 

‎- не буду - Мілана
 

‎Він піднявся
 

‎- серйозно? - Даня
 

‎- так - Мілана
 

‎- ну тоді можна подушку - Даня
 

‎Я підложила і він ліг
 

‎- а чому ти приїхала? - Даня
 

‎- мене попросили - Мілана
 

‎- хто б сумнівався, що хтось із працівників не візьме в тебе номер - Даня
 

‎- не злись на них вони, як краще хотіли - Мілана
 

‎- я наоборот їм вдячний - Даня
 

‎- це харашо - Мілана
 

‎- лише вони знають про мене все - Даня
 

‎- я це вже зрозуміла - Мілана
 

‎- вибач, що через мене тебе в школі всі зачіпають - Даня
 

‎- та нічого переживу - Мілана
 

‎- просто я повинен так робити, щоб боялись інші - Даня
 

‎- я розумію - Мілана
 

‎- і Свету я не кохаю - Даня
 

‎- а чому ти з нею зустрічаєшся? - Мілана
 

‎- бо батько гризе, щоб ми були разом тому що наші сім'ї дружать - Даня
 

‎- ну тоді все зрозуміло - Мілана
 

‎- але в понеділок я її кину - Даня
 

‎- чому? - Мілана
 

‎- бо знайшлась та сама дама серця - Даня
 

‎- то це ти через неї п'єш? - Мілана
 

‎- да - Даня
 

‎- і як її звати? - Мілана
 

‎- а ти хочеш дізнатися? - Даня
 

‎- ну звісно я ж повинна знати через кого я їду в ночі до тебе - Мілана
 

‎Він промовчав, а потім каже
 

‎- вибач, але я не можу тобі поки що сказати - Даня
 

‎- я розумію захочеш скажеш - Мілана
 

‎Після цих слів я поняла, що Даня спить. Так я сидячи і заснула.