28.1

Мексиканські серіали нервово курять з боку. Я не звик давати задню в жодній ситуації, а тим паче в такій, де потрібно було дещо пояснити своїм співрозмовникам. Відсунувши для Ані крісло, я дочекався, поки моя дівчинка присяде за стіл, і лише тоді сів поряд із нею.

— Неочікувано! — хмикнула Тая, скрививши яскраво нафарбовані блиском губи.

Її тон був зумисне зверхнім, і я помітив, як Влад із Юлею обмінялися швидкими поглядами. Вони, здається, теж не були в курсі, що їхній друг приведе сюди Таїсію. Ситуація ставала напруженою, і навіть Аня, хоч і намагалася триматися, нервувала. Я відчув це, коли під столом її рука мимоволі стиснула край сукні. Не гаючи часу, я перехопив її руку, стискаючи пальці лагідно й впевнено, щоб вона відчула мою підтримку.

— Тобі налити чогось? — запитав я, повертаючись до неї з усмішкою, щоб трохи розрядити атмосферу.

— Я вип'ю трохи води, — відповіла Аня, посміхнувшись скупо, але вдячно.

— Приємно бачити, що стосунки між вами налагодилися, — втрутився Лука, граючи ролі великого судді й ведучи себе так, ніби ми тут зібралися заради його особистого шоу. — Пам'ятаю, при останній нашій зустрічі романтикою між вами й не пахло.

Його слова зависли в повітрі, немов невидимий удар, і Тая не змогла приховати задоволеної усмішки. Вона, схоже, раділа кожній шпильці, яку хтось міг кинути в мій бік.

Я повільно повернувся до Луки й зустрівся з ним поглядом.

— Те, що відбувається між мною та Анною, стосується лише нас двох, — сказав я спокійно, але твердо, намагаючись не виходити за рамки ввічливості. — Та ти правий, — продовжив я, трохи піднявши голос, щоб усі за столом чули. — Коли ми бачилися минулого разу, я й справді поводився як остання скотина. І це була моя найбільша помилка.

Я перевів погляд на Аню. Вона подивилася на мене здивовано, але в її очах з’явилося щось тепле, навіть ніжне.

— Та зараз усе змінилося, — продовжив я, знову стискаючи її руку під столом. — Аня — моя кохана дівчина і майбутня дружина.

Тиша за столом стала такою, що можна було почути, як гучно цокає годинник у залі. Таїсія застигла з кривою усмішкою, не знаючи, що відповісти. Лука втупився в мене з легким подивом, а Влад із Юлею явно полегшено видихнули.

— Що ж, тоді вітаю, — пробурмотіла Тая, проте в її голосі відчувалася нещирість.

— Дякую, — відповів я коротко й повернувся до Ані.

Вона не сказала ні слова, але її очі світилися так, як я не бачив уже давно. Цього було достатньо, щоб зрозуміти: все, що я щойно сказав, було не дарма.