27.1

-- Батько вдома? -- з порогу запитую хатню робітницю. 

Через хвилювання я навіть забув привітатися. Давненько  не переступав поріг рідної домівки з якої я колись вийшов наче побита собака.  Пройшовшись поглядом навколо помітив, що Таїсія добряче постаралася, щоб від моєї матері в будинку й сліду не залишилося. 

Та зараз це не так важливо. Принаймні не важливіше за зустріч з батьком. Нас чекає серйозна розмова і якщо діалог вдасться, то можливо...

Я не знаю чого чекати від цієї зустрічі. З якого боку не глянь все одно соромно. Лише завдяки Ані я зрозумів, що гнів на тата завів мене аж надто далеко. Навіть люта ненависть не давала мені права тягнути Таїсію у своє ліжко. Та зараз про це пізно шкодувати. Настав час відповідальності, а я не настільки боягузливий, щоб ховати голову у пісок. 

-- Він у своєму кабінеті. Я скажу, що ви приїхали. 

-- Не треба, Тетяно! Я сам...

Жестом руки я зупинив жінку, яка збиралася повідомити татові про мій прихід. Здається я таки злякався того, що тато не захоче мене бачити. 

-- Як забажаєте, Денисе. Проходьте, а я приготую каву. 

-- Кави не треба! Просто простежте, щоб нам ніхто не заважав, -- попросив я Тетяну й стиснувши кулаки рушив до кабінету, але перед дверима мою рішучість наче вітром здуло і я засумнівався. 

Та не зважаючи на свої вагання не стукаючи відчинив двері.

-- Добрий день, батьку! Знаю, ти не хочеш мене бачити, але нам треба поговорити, -- рішуче сказав я. 

Тато підняв голову й мовчки глянув на мене. Продовжуючи мовчати він відсунув папери які щойно переглядав й поклав руки на стіл. 

-- Сідай, Дене! Ми так давно не бачилися з тобою. Думаю тобі набридне стояти увесь час нашої розмови.

Тато не вигнав мене з порогу, не накричав й не звинуватив у тому, що саме я розбив його сім'ю та думати, що це хороший знак не варто. Все-таки я син свого батька. У нас не лише одинакові прізвище, а й кров одна. Іноді вона закипає так, що аж самому страшно. 

-- Розмова піде про Таїсію. Вчора вона з Матвієм приїхала до мене з порогу заявивши, що я батько цього хлопчика. 

-- За скільки років мовчання ти вирішив почати спілкування з цієї теми? Прийшов, щоб заявити права на Матвія?  -- Здивувався батько, вигнувши брови. 

-- Ні! Звісно, ні! Я не знаю, точніше я зовсім не впевнений...

-- Ти спав з Таїсією знаючи, що я маю почуття до неї. Ви обоє сміялися за моєю спиною. Чого ти зараз від мене хочеш? -- розлютився батько, гримнувши кулаком по столі. 

-- Батьку я...

-- Що, Дене? Ти прийшов попросити  мого благословення на шлюб з Таїсією?

-- Боже, збав!  Мені не потрібна Таїсія. У мене є кохана дівчина з якою я хочу поєднати своє життя, але спершу я маю дізнатися хто батько Матвія. Тая каже, що він мій син. Якщо це так, то я готовий нести відповідальність за цього хлопчика і Аня підтримує моє рішення. 

-- Ти збираєшся одружитися? -- не приховуючи великого подиву, запитав тато. 

-- Так, її звати Анна. Я б був дуже радий якби ти захотів з нею познайомитися. Вона неймовірна дівчина. У тебе скоро свято якщо ти не проти, то я готовий вас познайомити. 

Я захопливо розповідав про свою Аню батькові. Казав яка вона неймовірна і як мені пощастило зустрітися з нею. 

-- Дивлюся на тебе й дивуюся. Куди подівся твій цинізм? Твоя ненависть до всіх навколо? Куди це все зникло? 

-- Це все сталося завдяки моїй Ані. Саме вона навчила мене відчувати. Знаєш спершу я повівся з нею у своїй манері, як останній покидьок, але вона пробачила мені. Сподіваюся й ти зможеш пробачити. 

Я не міг впасти перед батьком на коліна й просити вибачення, але розумів, що перепрошувати треба, тому спробував це зробити своїм особливим методом. Мені хотілося зберегти свою гордість. 

-- Ти мій єдиний син, Дене. І я радий, що ти зараз тут у моєму кабінеті. Не знаю чи готовий я пробачити тебе, але знайомству з твоєю Анною буду радий. Здається цій дівчині вдалося зробити те чого я не зміг протом усього свого життя. 

-- Аня теж буде рада побачити тебе. Скоро до нас приїде її мама, тому я подумав, що ми зможемо усі разом повечеряти. 

-- Ну, ти не поспішай. Не біжи вперед потяга. Спершу дізнайся хто батько Матвія, бо судячи з результатів тесту він точно не мій син. 

Розмова з татом пройшла без палких обіймів, але навіть так я мав надію, що з часом ми зможемо забути образи один одному. 

Вийшовши з будинку я одразу зібрався  подзвонити Ані. По при всі негаразди я вирішив сьогодні влаштувати коханій сюрприз. Звісно не я один, Влад з Юлею теж будуть присутніми ну і ще пару гостей яким мені потрібно дещо пояснити. Моя дівчина заслуговує на все прекрасне, що є у цьому світі. 

-- Аню, мила, як справи? -- запитав я, почувши рідний голос. 

-- Дене, як пройшла зустріч з батьком? Вам вдалося нормально поговорити? -- з тривогою запитала кохана. 

Як все-таки приємно відчувати, що за тебе хвилюються. 

-- Ми трохи поговорили, але, щоб налагодити стосунки нам обом потрібен час. 

-- Все налагодиться, Дене. І це не просто слова, щоб  тебе заспокоїти, я правда вірю в те що кажу. 

-- Як Матвій? Тая ще не винесла тобі мозок? -- запитав я Аню, але дівчина затихла й нічого не сказала. 

-- Ти чого мовчиш? Щось трапилося? Я вже їду додому. 

-- Все добре! Не хвилюйся! Просто Тая поїхала кудись, а куди не сказала. Обіцяла, що приїде няня хлопчика та минуло вже багато часу, але няня так і не прийшла. 

-- Не переживай, кохана! Я скоро буду вдома. Розберемося, що за сюрпризи на підготувала Таїсія. Не засмучуйся, краще займися підготовкою до вечора. Ми сьогодні вечеряємо з Владом та Юлею. 

-- У чотирьох?

-- Ні! Буде ще кілька гостей та це не важливо. Головне, що ми прийдемо  разом, як пара. Правда ж? 

-- Ти заінтригував мене, Дене. 

-- Обери найкращу сукню. Хочу, щоб сьогодні ти затьмарила усіх дівчат. 

-- Краще якщо я сяятиму лише для тебе. Повертайся скоріше. Ми чекаємо тебе вдома.