27

Глава 27

-- Доброго ранку, моє сонечко! Ти чого мене не розбудила? Я б допоміг зі сніданком, -- підкрався Ден зненацька, коли я готувала тости та каву. 

Я не помітила, як він зайшов до кухні та коли Ден наблизився, щоб залишити поцілунок на моїй шиї навіть не оглядаючись відчула, що коханий чоловік поряд. Просто тепер я вмію відчувати серцем. 

-- Не проблема! Я вже все приготувала. Сідай до столу й смачно поснідай. Не хочу, щоб важкі розмови ти розпочинав на голодний шлунок, -- кажу Денові, розкладаючи на стіл тарілки з їдою й одразу після цього наповнюю наші чашки кавою. 

-- Дене, я зварила більше кави і тостів теж достатньо. Молоко теж є. Може потрібно покликати на сніданок Таїсію та Матвія?

-- Мила, ти не служниця в цій квартирі. Ти тут господиня, а ситуацію з Таєю я збираюся вирішити упродовж дня. Я не хочу бачити її тут, тому збираюся перевезти в іншу квартиру. Поки все не вирішиться вони з дитиною поживуть окремо. 

-- Але є Матвій. Я не хочу, щоб через мене...

-- Ти тут ні до чого. Не накручуй себе важкими думками. Дякую тобі, що ти надто добра до мене, що з розумінням ставишся до моїх гріхів. 

-- Не кажи так. Все налагодиться. От побачиш, -- накривши долонею руку Дена я посміхнулася йому, бо добре знаю скільки хвилювання приховано за цим  холодним поглядом. 

-- Матвій, мабуть, голодний, але про нього має піклуватися його матір. 

-- Я буду на кухні і якщо потрібно нагодую його. А ти якщо поснідав іди збирайся до батька. Я чекатиму тебе вдома. 

-- Я не заслуговую тебе, Аню, але дуже щасливий, що ти є у моєму житті, -- коханий міцно обійняв мене й довго не випускав з кільця своїх рук. 

Ден поїхав до батька. Сподіваюся їм вдасться поговорити й пробачити один одному минулі образи. Це буде не просто, але я тішуся, що Ден погодився зробити перший крок.

Зібравши посуд зі столу я поклала його до посудомийної машини і вже хотіла піди до спальні, як раптом до кухні увійшла Тая. Жінка оглянулася й ліниво притулилася до стіни заклавши ногу на ногу. 

-- А куди подівся Ден? Я заходила до спальні та ванної кімнати, але його там немає, -- запитала Таїсія. 

У неї дійсно немає навіть краплі сорому, але я пообіцяла собі не загострювати ситуації.

 Напівпрозорий шовковий халат ледь прикривав їй дупу. Мабуть, перед Деном хотіла виділятися, бо інакше навіщо так непристойно одягатися, коли ти мама і гостя у чужому домі. 

-- Ден поїхав до свого батька. 

-- Ммм, то ми залишилися у трьох. Як цікаво! Ну що ж якщо так, то давай трохи побалакаємо. Та спершу налий мені кави, -- наказує мені Тая й сідає до столу. 

Здається вона права, нам таки потрібно поговорити.

-- В моєму домі немає прислуги, тому якщо хочеш кави, то налий її собі сама і радій з того, що кава вже зварена. 

-- Ах, у твоєму домі! А чи не зарано ти стала вважати цей дім своїм? Навіть якщо між нами з Деном не все гладко у нас є син і я не дозволю ігнорувати його інтереси. 

-- А ніхто й не збирається ігнорувати Матвія. Ден порядна людина і не залишить свого сина чи брата. 

-- Послухай мене уважно, Алісо...

-- Я -- Анна! -- кажу підвищивши голос. 

-- Не важливо! Так от послухай мене уважно..., Алісо. Я приїхала сюди не просто так. У нас з Деном багато спільного, навіть більше ніж ти можеш собі уявити. Я хочу повернути його собі, тому не заважай і просто зійди з перегонів. Тобі сил не вистачить на боротьбу зі мною. 

-- Тає, а Ден в курсі твоїх планів? Можливо варто запитати у нього чого він хоче. 

-- Я все сказала, -- Таїсія встала з-за столу. -- І кава твоя гірша за помиї, -- скривилася Тая відсунувши на край стола чашку. 

-- Дивно, що така витончена особа як ти із задоволенням  випила мої помиї. Наступного разу якщо ти ще залишишся гостювати у нашому домі каву варитимеш собі сама. 

-- Та пішла ти...

Як Ден та його батько могли зв'язатися з такою огидною жінкою? Що вони у ній знайшли? 

Таїсія егоїст з голови до п'ят, і судячи з того, що я бачу ще й погана мати. Схоже вона навіть не думає готувати сніданок своєму синові. 

-- Зачекай! А сина годувати ти не збираєшся? 

-- Матвій ще спить, а у мене справи. 

-- Ти що збираєшся піти навіть не запитавши чи я залишуся вдома? Хіба тобі не страшно залишати свого сина? 

Я була шокована словами Таїсії. Виявляється ця особа зовсім не піклується про свого сина. 

-- Я ж сказала, що Матвій спить і я планую повернутися до того, як він прокинеться. До того ж я подзвонила няні. Вона приїде сюди протягом години. І Ден буде моїм, просто зараз це питання часу. Заради нього я готова на все..., на все, Алісо...

***