26

Глава 26

-- Аню, не хвилюйся я зараз все вирішу, -- розгублено говорить Ден, озирнувшись на мене. -- Я не розумію чому вона прийшла сюди о такій порі. 

Коханий чоловік у шоці з того що бачить. Правду кажучи для мене це теж велика несподіванка. 

-- Дене, не змушуй матір з дитиною стояти на порозі. Запроси до квартири. Все ж таки це дружина твого батька, -- виговорюю монотонно і в голосі своєму відчуваю приреченість. 

-- Тепер уже колишня дружина, -- доповнює мої слова Таїсія, зверхньо задерши підборіддя. 

-- Не важливо! Думаю вам є про що поговорити. Проходьте! -- рукою запрошую заходити до квартири, бо Ден все ще під дією шоку.

Ні, я не хочу здаватися тут господинею, просто розумію, що Денові потрібна допомога. 

--  Не варто старатися. Я тут не вперше. Ти навіть уявити не можеш скільки пташок прилітало до цього гніздечка. 

Таїсія гордовито вплила до зали, віддавши сина Денові. Той безпорадно глянув на мене, не знаючи, що сказати. 

-- Йди до неї. Вам потрібно поговорити. Сам бачиш, що є про що. 

-- А ти? 

-- А я поїду додому. Думаю сьогодні моя присутність тут зайва. Завтра подзвоню тобі і все обговоримо. 

-- Ні! Ти нікуди не поїдеш. Залишишся зі мною. Таїсія як жінка мене не цікавить.  Ти моя дружина. Єдина справжня жінка у моєму житті. Я не хочу тебе втратити. 

-- Поки що лише майбутня, -- усміхаюся, але в душі радію з того, що сказав Ден. 

-- Ти єдина, Аню. 

-- Якщо ти так хочеш, я нікуди не поїду. Буду з тобою поки потрібна тобі. 

-- Ти не проти трохи погратися з Матвієм, поки я з'ясую  стосунки з його мамою? 

-- Ні! Я люблю дітей. Вони роблять наше життя прекрасним. Не хвилюйся, милий! Все буде чудово. 

Ден передає мені дитину і йде до Таїсії. Матвій виглядає дуже милим та спокійним хлопчиком. Він без сліз та крику причаївся в мене на руках й почав з цікавістю перебирати пальчиками моє волосся. Милий хлопчина. 

-- Ходімо на кухню, малюк. Я покажу тобі щось дуже цікаве, поки твоя мама і твій ... 

 Брат чи батько? 

Ох! Не просто нам доведеться. Та я не збираюся влаштовувати сцени ревнощів чи істерик. Яким би не був сценарій, я буду з Деном до кінця. Зараз йому не потрібні мої докори, а підтримка.  Разом ми все здолаємо. Навіть якщо Матвій його син, я не зречуся нашого кохання. 

-- Чого ти сюди приперлася о такій порі? -- лунає з сусідньої кімнати. 

Схоже Ден розлютився і ринув атакувати цю Таїсію. Я як ніхто добре знаю яким він може бути коли сердиться. 

-- Я сина тобі привезла. Нам ніде з ним жити. Твій батько хоче розлучення. Ми більше не разом. 

-- То тому ти вирішила шукати нового дурня який дбатиме про твій комфорт? Вибач, мушу розчарувати. Тут ти його не знайдеш. 

-- Ні! Все не так, як ти думаєш. Я просто хочу, щоб усе стало на свої місця. Ми маємо бути разом: ти, я та наш син. 

Цього ніколи не буде. Якщо я батько Матвія, то нізащо від нього не відмовлюся. І взагалі не відмовлюся, бо якщо я йому не тато, то значить дядько. А от з тобою ми ніколи не будемо разом. Ніколи!

-- Чому? Невже вся справа у цій дівці, яка бігає по твоїй квартирі? Це через неї ти не хочеш дати синові сім'ю? 

-- Замовкни, Таїсія. Якщо у цій квартирі і є дівка, то це ти. Більше ніколи не застосовуй цього слова до Ані, бо інакше просто зараз опинишся на вулиці. Анна моя майбутня дружина, тому або проявляй повагу, або забирайся. 

-- Ти, ... ти, що закохався? Ти бездушний та цинічний монстр, ... Чоловік без жодних принципів ... Не вірю ...

-- Мене зовсім не хвилює у що ти віриш. Сьогодні ти та Матвій залишитесь тут. Завтра щось придумаємо. Та якщо ти додай поглядом образиш мою наречену ... Ти мене знаєш. А тепер іди до гостьової кімнати. Матвієві потрібен відпочинок. 

-- Тобто ти вирішив, що гарем буде найкращим рішенням? 

-- Таїсіє ...

-- Гаразд! Завтра продовжимо.

Голоси стихли і я розумію, що зараз стикнуся з розгніваною Таїсією. Її син у мене на руках і Ден теж прийде. 

Вже прийшов ...

-- Дай сюди нашого сина, -- злиться жінка й вихоплює з моїх рук маленького Матвія. 

Розумію, що їй не сподобалися слова Дена. Таїсія явно розраховувала на зовсім інше. 

Коли Таїсія покинула кухню за мить ми з Деном почули, як грюкнули двері гостьової кімнати. 

-- Не зважай, мила. Завтра я все владнаю. Тобі не доведеться жити разом із Таїсією в одній квартирі. 

-- Якщо Матвій твій син, то ти не можеш виставити їх за двері. 

-- Я знаю і не збираюся нічого такого робити. Ходімо до спальні, там  все обговоримо. У деяких питаннях мені потрібна твоя мудра порада. 

Ден підходить до мене й обійнявши за талію притягує до себе. Не стримавши емоцій міцно обіймаю його. Слова які він сказав про мене Таїсії дають не тільки силу, а й крила. Разом ми все подолаємо. Головне, що я йому потрібна. І він мені, ... я ж так його кохаю.

-- Лягай у ліжко. Сьогодні день не з легких. До того ж романтичний вечір який ми планували теж зіпсований,-- говорить Ден, відкидаючи для мене ковдру. 

-- І ти лягай. 

-- Угу ... -- поправляє подушку й лягає у ліжко. Повертається обличчям до мене, а потім підсувається ближче й згортає в обійми. -- Буде складно! Та ти вже й сама добре знаєш, що зі мною ніколи не буває легко. Але цього разу я не хотів, щоб так було. Планував влаштувати романтичний вечір і запропонувати одружитися, але ...

-- Шшш, ... ти ж не винен, що приїхала Таїсія. Я все розумію і не ображаюся. Навпаки хочу допомогти. 

-- Мила Аню, ... як же мені пощастило, коли я зустрів тебе. Тепер нізащо не хочу відпускати.

-- Я нікуди не піду. Ти мій дім, мій коханий чоловік. Поряд з тобою мене не лякають труднощі. 

-- Тільки но я дізнаюся чий Матвій син, ми одразу назначимо дату весілля. 

-- Навіщо чекати? Ми можемо це зробити хоч зараз. Не важливо, що буде далі я все одно буду з тобою поки ти цього хотітимеш. 

-- Все життя! Я хочу, щоб ти була зі мною все життя.