24

Глава 24

Я добре знала, що Ден Власов рідкісний негідник, але те що я щойно почула занадто навіть для нього. В голові не вкладається, що він спав з дружиною батька. Для цього чоловіка немає ні меж, ні принципів. Чортів Казанова. Коли ж він награється у свої ігри?

-- Прошу не мовчи! Скажи що небудь, -- просить Ден, бо я так і не змогла промовити хоч слово. 

Просто слів немає. Я не знаходжу потрібних, щоб продовжити нашу бесіду. Та й про що нам говорити. Хто я така, щоб засуджувати його вчинки. Ден наламав дров, але добре, що хоч розуміє, що наробив біди. 

-- Я не знаю, що тобі сказати. Та й хто я така, щоб судити твої вчинки? Ти дорослий чоловік. 

-- Допоможи мені прийняти правильне рішення. Я не знаю, що робитиму якщо цей малий від мене, -- зітхнув Ден з болем у голосі. 

-- Ти що боїшся відповідальності? Не хочеш дітей? Чи того, що все розкриється? 

-- Ти знаєш, я нічого не боюся. Просто тато ... якщо він дізнається, то ніколи не пробачить. Він сліпо кохає цю хвойду. Розумієш? 

-- Дене, мені вже, мабуть, час повертатися додому. Засиділася я в тебе. Тобі вже краще ...

Ден переходив на особисте, а я не готова судити чужі гріхи. 

-- Прошу не йди. Я не можу й не буду тримати тебе силою, але дуже хочу, щоб ти була зі мною з власної волі. Ти потрібна мені, Аню. Я більше не хочу марнувати своє життя, я хочу розділити його з тобою. 

-- Ти зараз жартуєш?

Я не вірила власним вухам. Ден Власов зараз пропонує мені серйозні стосунки?

-- Ти, що пропонуєш мені стосунки? -- питаю з сумнівом, бо повірити в таке вкрай важко. 

-- Якщо ти погодишся, я змінюся. Клянуся, що тобі не буде соромно зізнатися, що я належу тобі. 

-- Дене, ти зараз перестрибуєш з Землі на Марс. У тебе є важливіші справи ніж залицяння до колишньої коханки. 

-- Я памятаю! Обіцяю, я розберуся з Таїсією. Я з'ясую хто справжній батько хлопчика і ми разом вирішимо, як бути далі. 

-- І що потім? Ти забереш його у батька, сказавши вибач, але я спав з твоєю дружиною. Випадково дізнався, що я батько Матвія і тепер хочу стати йому татом. Ти хоч розумієш, що це значить? Ти ж все зруйнуєш. 

-- Аню, я зроблю ДНК тест і судячи з результатів вирішу, як бути далі. 

-- Думаю,  що це правильне рішення. Не провокуй ненависть не маючи на те вагомих доказів.

-- Ти права! У цю суботу батько влаштовує свято з приводу дня народження Таїсії. Мені вже прислали запрошення, але я дуже хочу піти туди з тобою. 

-- Зі мною? 

-- Угу! Як пара, ... що скажеш?

-- Навіть не знаю, що сказати. Доволі неочікувана пропозиція. 

-- Переїжджай до мене. А хочеш я до тебе переїду. Я більше не хочу бути без тебе. Ти мені потрібна, Аню. Без тебе я задихаюся. Кожної миті без тебе мені бракує повітр'я. Ти бачиш у що я перетворився, коли тебе не було поряд. Погоджуйся! До весілля поживемо тут, а потім переберемося до будинку. Там зараз ведуться ремонтні роботи. 

Якби я не хотіла цього визнавати, але Ден говорить щиро. Відчуваю, що справді йому потрібна й це відчуття розливається теплом по грудях. Я теж не хочу бути без нього. 

Звісно я б могла згадати весь біль, всі  образи від Дена, але серце все одно тягнеться до нього. Жоден з його гріхів не є перепоною для мене. Я покохала його так сильно, що готова пробачити все на світі, тільки от казати йому зараз про це не варто. 

-- Дене, не проси у мене неможливого. Я готова й далі тобі допомагати. Я навіть піду з тобою на прийом твого батька, але про більше поки говорити рано. Хай усе пливе за течією, а там побачимо. Я не можу цілком тобі належати. У мене є робота й ціла купа обов'язків, які я маю виконувати. 

-- Я згоден на всі твої умови! Якщо ти не хочеш жити у моїй квартирі, дозволь мені переїхати до тебе, -- попросив Ден.

-- Дене, моя квартира не буде комфортною для тебе. Ти звик до розкошів, а у мене все просто. 

-- Мені байдуже, головне, щоб ми були разом.

-- Ти ж не відчепишся? -- іронічно посміхаюся, знаючи відповідь.

Моя душа танцює від думки, що я потрібна Денові, що він просить мене бути поряд. 

-- Аню, я знав, що ти не зможеш мені відмовити, -- підійшовши до мене, Ден солодко чмокає мою щоку, а я від задоволення примружую очі й ховаю посмішку на його грудях. 

-- Думаєш у нас щось вийде? -- питаю з надією. 

-- Принаймні ми не будемо шкодувати, що не спробували. 

Ден переконав мене залишитися у нього. Ми разом перевезли необхідні речі і навіть разом подзвонили моїй мамі. Власов представився моїм хлопцем й доволі мило спілкувався з мамою. Їхню розмову я слухала з відкритим ротом, бо від свого Дена точно не очікувала нічого подібного. За кілька хвилин розмови Ден буквально усе про мене випитав у мами, запропонував свою допомогу якщо така знадобиться й розповідав, яка я мила дівчина і як йому зі мною пощастило. 

Бачити сірого вовка в овечій шкурі доволі незвично. Минуло вже достатньо часу, а я ніяк не можу відійти від шоку. 

-- Завтра обіцяють дощ, -- сказала я Денові, переглядаючи прогноз погоди у телефоні. -- У тебе є якісь плани?

-- До клубу потрібно навідатися. І ще так кілька дрібних справ назбиралося, поки я ... хворів. Та мені дуже пощастило з лікаркою, -- сідає поряд зі мною на ліжко й обіймає. -- Ти весь день крутилася наче білка в колесі, а завтра на роботі не матимеш спокою. Лягай у ліжко й відпочинь добре. Хочеш я зроблю тобі масаж?

-- Хочу, але боюся, що окрім еротичного масажу ти нічого більше не вмієш, -- посміхаюся, притулившись щокою до Денового плеча. 

-- А ти довірся мені, -- сідає за моєю спиною й починає легкими рухами розтирати шию. -- Не панікуй даремно. Це лише масаж, а потім ти солодко задрімаєш у мене під боком.

-- Дене, я б хотіла провести детальне обстеження твого організму, -- сказала я, коли коханий привіз мене на роботу.

-- Боїшся, що зараза носить в собі ще якусь заразу? -- знущально посміхається Ден. 

-- Я просто хвилююся за тебе, -- пояснюю ображено.